Ключові моменти:
- Хліб у Криничному замішують і випікають за давнім методом протягом 16 годин.
- Старовинну піч розігрівають до 240 градусів лише чотирма снопами кукурудзяних стебел.
- У 2023 році традицію криничненського обрядового хліба офіційно внесли до Національного переліку.
- Хліби «Ущярка» і «Боговиця» зберігають старі символи, молитви й вірування болгарської громади.
Побувати в Криничному й подивитися, як у старій печі народжується обрядовий хліб, означає відчути інший час.
Журналістка поспілкувалася з Тетяною Дуковою. Вона роками збирає спогади старожилів села, записує старовинні рецепти, пісні та обряди.
Тетяна показала ноштуві — величезне дерев’яне корито, вік якого ніхто точно не пам’ятає. Вона детально описала 16-годинний процес приготування і розповіла про жінок, котрі передавали ці знання з покоління в покоління.
Так поступово виринає історія хліба, що в 2023 році офіційно став частиною нематеріальної культурної спадщини України.
Спочатку колоністи будували «пташині гнізда»
«Принеси мені тісто», — просила бабуся, прикута до ліжка. Вона з тремтячими руками встигла передати Тетяні Дуковій секрети, які століттями берегла її родина.
Сьогодні садиба подружжя Дукових у Криничному перетворилася на «Хлібний дім», болгарською «Хлябна къща».
Будинки в селі часто великі й господарські. Кирил і Тетяна віддали свій дім під музей звичаїв і частину туристичного проєкту «Дорога вина та смаку Української Бессарабії».
— Наше село заснували 1813 року болгарські колоністи з Шуменської області, — розповідає Тетяна. — Дід казав: перші переселенці на березі Ялпуга будували житла, мов пташині гнізда. Як ластівка ліпить гніздо з грудочок глини, так і вони збирали собі оселі.
Дукови відкриті до гостей. Туристи часто кажуть: «Боже, тут як у моєї бабусі!».
Достатньо чотирьох снопів, щоб розжарити стару піч
Багато старих печей збереглися в помешканнях села, навіть якщо первісні «гнізда» давно зруйнувалися.
Тетяна заводить до крихітної кімнатки з великою піччю. Тут колись грілися й жили взимку всією сім’єю.
— Наша піч унікальна, — каже вона і показує на цегляну споруду. — Достатньо спалити чотири снопи лужанів, і температура піднімається до 240 градусів. Першу годину жар тримається всередині, а потім печі віддають тепло всій кімнаті, коли ми виймаємо рум’яні хліби.
Біля печі наші предки облаштовували под — настил для зимового сну. На ньому стелили вовняні душеки й ковдри. Коли за вікном хуртовина, ледве не вся родина спала поряд із теплом печі.
Тетяна з гордістю показує колекцію ручних вовняних матраців. Вони виставлені в хронологічному порядку, щоб прослідкувати розвиток ткацьких і фарбувальних технік колоністів.
Ноштуві — старовинна «колиска» для хліба
У хаті Дукових багато старовинних предметів, котрі розповідають про побут колоністів — деталі ткацького верстата, автентичний посуд. Але головна річ тут — ноштуві.
Ноштуві — дерев’яне корито для замішування тіста, витесане з цільного стовбура. Скільки йому років, невідомо.
— Бабуся казала: коли я була молодою невісткою, ноштуві вже стояли в хаті, — усміхається Тетяна. — Ми моємо корито теплою водою лише раз на рік, перед Великоднем. Старе дерево боїться вологи, може потріскати.
Попри вік, ноштуві й досі служить. Саме в ньому господиня замішує тісто для обрядових хлібів.
Душа хліба народжується 16 годин
Якщо строго дотримуватися старої технології, процес народження хліба триває шістнадцять годин. Закваска робиться на природних виноградних або хмелевих дріжджах. Подружжя Дукових заготовляє їх за старими методами.
На великих хлібозаводах прагнуть пришвидшити все. Вони дають ринку більше продукції швидко, але той хліб має інший смак — у ньому немає душі.
— З випікання хліба пов’язано багато легенд і прикмет, — пояснює господиня. — Наприклад, у ноштуві після замісу має лишатися жменя борошна. Так вірили: у домі буде завжди достаток.
Наші предки вірили: якщо не дотриматися всіх канонів при випіканні обрядового хліба, може трапитися нещастя. Загинуть тварини, не вродить нива, хвороби вразять родину. Ці забобони зберегли традиції болгар у Криничному.
Останнє прохання бабусі Тани
Тетяна відвідала багатьох старожилів села. Вона записувала спогади, фіксувала технології, пісні, обряди та рецепти.
— Я пам’ятаю бабу Таню, яка не вставала з ліжка, — ділиться Тетяна. — Вона просила: «Принеси мені тісто». Слабкими руками співала стару пісню і показувала, як ліпити обрядові символи на хлібі. Я ніколи не забуду той момент.
До українського борщу — криничненський хліб
Дослідницька робота Тетяни дала результат. Вона об’єднала групу майстринь домашнього хлібопечення і захистила унікальність місцевої традиції.
У 2023 році «Традицію приготування та споживання обрядового хліба до Дня святого Георгія села Криничне» внесли до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України.
— Ми відправляли хліб на експертизу до технологічного інституту. Там провели всі можливі аналізи. У Міністерстві культури відбулося сім засідань щодо нашої справи. Експерти хотіли зрозуміти: чим саме цей хліб відрізняється. Ми довели його значущість, — розповідає Тетяна.
За сприяння голови громади Степана Велікова у Криничному провели чотири форуми «Обрядовий хліб — спадщина Чушмелія». Вони збирали гостей з інших громад і місцевих мешканців.
Місцеві по-новому поглянули на спадщину бабусь, згадали дитинство і часи, коли кожна сім’я пекла хліб у печі. Це дало Криничному неофіційний статус «хлібної столиці Бессарабії».
Хліб, оповитий молитвами
Які саме хліби печуть на Георгіївдень, 6 травня, і які визнані частиною нематеріальної спадщини?
— Символ свята — «Ущярка». Це невисокий коровай із зображенням пастушої палиці та фігуркою пастуха, — показує Тетяна фотографії випічки. — По периметру роблять незамкнений джгут — символ відгородженого загона для худоби. Всередині ставлять непарну кількість півсфер — овечок. Такі хліби випікають по два; один із них дарують пастуху з подякою.
На Георгіївдень також печуть високий святковий коровай і «Боговицю» — хліб на честь Бога та Богородиці. «Боговиця» прикрашена символом із чотирьох переплетених хрестів і вінчана розкішною «гергінкою» — жоржиною.
— Я записувала спогади 90-річної бабусі й її доньки. Донька казала, що прикраси — це квіточки. Бабуся її поправила: «Це не квіточки, це пташки», — розповідає Тетяна. — Канони зберігаються. Символи на хлібах були мов молитва. Роздаючи хліб, люди давали благословення.
Ще один колись поширений калач — «Рангел» — присвячений Архангелу Михаїлу.
Це переплетені джгути з дріжджового тіста. Калач має отвір посередині. Наші пращури вірили: коли ламаєш цей хліб, через отвір разом з парою в небо піднімається душа людини.
В отвір «Рангела» ставили чашу з вином. Люди мачали в нього шматочок хліба — це нагадувало своєрідне таїнство причастя.
Поки в ноштуві Дукових піднімається жива закваска, а господиня викладає на тісті стародавні символи, пам’ять поколінь у Криничному живе і дихає теплом. Цей хліб благословляє кожного, хто його куштує.
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
