Основні факти:
- У Одесі тупик Леваневського перетворено на провулок Толвинського.
- Сигізмунд Леваневський — видатний радянський льотчик, Герой СРСР, який брав участь у спасінні челюскінців і зник під час рейсу через Північний полюс.
- Микола Толвинський — архітектор польського походження, творець багатьох визначних будівель в Одесі, зокрема корпусів університету та Куяльницького курорту.
- Обидва діячі походять з польських шляхетних родин, але залишили різний слід в історії міста.
Леваневський — легендарний льотчик, герой і… донощик
Сигізмунд Олександрович Леваневський, народжений у 1902 році, радянський льотчик, який здійснював далекі перелоти у 1930-ті, брав участь у порятунку експедиції пароплава «Челюскін» у 1934 році і був одним з перших Героїв Радянського Союзу (20.04.1934). Під час Громадянської війни він служив на боці більшовиків, а в 1925 році закінчив Севастопольську школу морської авіації, ставши військово-морським льотчиком. У 1931—1932 роках виконував обов’язки начальника льотно-навчальної частини Всеукраїнської школи льотчиків у Полтаві.
У квітні 1934 року він брав участь в операції з евакуації екіпажу та пасажирів пароплава «Челюскін», який затонув у льодовому полоні. Леваневський був відряджений до США для покупки літаків марки Consolidated Fleetster, які краще підходили для роботи в полярних умовах, ніж радянські аналоги.
У зв’язку з аварією літака Fleetster, викликаною обмерзанням, Леваневський не зміг дістатися до льодового табору челюскінців. Проте, через кілька днів, ризикуючи власним життям, він на літаку У-2 (біплан з відкритою кабіною, відомий як «кукурудзник») із частково несправним двигуном доставив хірурга, який зробив термінову операцію з апендицитом одному з «челюскінців».
Декілька слів про схожу ситуацію, яка сталася 37 років по тому, у 1961 році на радянській антарктичній станції. 27-річний хірург Рогозов, залишившись без медичної допомоги, змушений був виконати операцію на собі через гострий апендицит.
Погода не сприяла авіації, зв’язок було втрачено. Лікар прийняв сміливе рішення провести операцію самостійно, використовуючи дзеркало і допомогу метеоролога. Він впорався з процедурою, хоча кілька разів втрачав свідомість.
Зазначу, що у 1988 році в Херсонській обласній лікарні хірургічна бригада витратила близько 2 годин на таку ж процедуру. Однак, при всіх труднощах, Рогозов вижив після самостійної операції!
Повертаючись до Леваневського, у серпні 1935 року його літак АНТ-25 (конструював А. М. Туполєв) здійснив спробу безпосадкового перельоту з Москви на Північний полюс до Сан-Франциско, про що було публічно оголошено і випущено поштову марку.
Після 2000 км перельоту звідти почала витікати олія, що викликало проблеми в кабіні. Літак повернувся та приземлився на аеродромі під Новгородом, де під час посадки загорівся. Екіпаж намагався загасити пожежу.
Причиною витоку стало те, що в бак накачали зайву олію, яка почала пінитися і проникати в кабіну. На нараді з Йосифом Сталіним Леваневський звинуватив Туполєва у виготовленні небезпечних літаків.
Не можу стверджувати, що це стало причиною для арешту Туполєва в 1937 році за «шкідництво», але він потрапив під нагляд НКВС, відбуваючи термін до 1941 року разом з відомими конструкторами.
У серпні-вересні 1936 року Леваневський з Левченком пролетіли з Лос-Анджелеса до Москви на однотипному літаку “Валті”, американського авіаконструктора Джерарда Валті. Маршрут передбачав кілька зупинок у Сіетлі та на Алясці.
12 серпня 1937 року літак ДБ-А з командою з шести осіб під керівництвом Леваневського вирушив із Москви в Фербанкс (Аляска, США) через Північний полюс. Це була одна з перших таких машин цього типу, фактично експериментальна.
Радіозв’язок із літаком зник 13 серпня після прольоту над Північним полюсом. Леваневський доповідав про відмову одного з двигунів поблизу полюсу та про погані погодні умови.
Це була фатальна подія… Всі подальші деталі долі літака та екіпажу залишаються невідомими. Після арешту Туполєва, серед інших свідчень, містилась інформація, що він «зривав переліт Леваневського через полюс»…
Час були жорстокі. Вивчаючи «Білу книгу Херсонської області», я дізнався про долю одного неписьменного пастуха, на якого колись донесли. Чекісти обшукали його хатину і виявили старий російсько-латинський словник…
Архітектор Толвинський подарував Одесі університет та інші архітектурні шедеври
Одеса отримала провулок Толвинського на місці тупика Леваневського. Цікаво, що обидва діячі походили з польських шляхетних родин. Микола Толвинський (1857–1924) родом із Варшави. Після завершення навчання він працював спочатку в Херсоні, а потім переїхав в Одесу, де виконував обов’язки архітектора міської управи.
Пізніше Толвинський став архітектором Імператорського Новоросійського університету, де керував будівництвом нових корпусів університету.
Варто згадати про численні його проекти в Одесі, кожен з яких є архітектурною перлиною, і дивно, чому раніше ім’я Толвинського не звучало серед одеських топонімів. Чому ж лише тепер йому присвоїли провулок?
Наводжу кілька зразків його проектів:
Але ж починав Микола Толвинський свою кар’єру в рідному Херсоні! Я сподіваюсь, що читачі також зможуть оцінити його архітектурну спадщину, зокрема, будівлю публічної міської бібліотеки, яка згодом стала Херсонським РАЦСом.
Без півстоліття тому тут ми з моєю Єлизаветою обрали один одного в шлюбі, обіцяючи любити одне одного. І поки що все виходить…
Валерій БОЯНЖУ, Херсон — Одеса
