Білорусь стала базою для нападу на Україну
Так, була в Київському районі Одеси вулиця Білоруська. Була і зникла, і це правильно. Тому що, якщо територія Білорусі була надана для нападу орківської нечисті на Україну, то до Білорусі у нас явно є маса неприємних питань.
Хтось традиційно скаже, що винен не сусідній працьовитий і миролюбний народ, а захопивший там владу вусатий тарган. Але вибачте, цей тарган на прізвище Лукашенко фактично займає пост №1 з 20 липня 1994 року! Тобто понад три десятиліття! Він брав участь у президентських виборах 1994, 2001, 2006, 2010, 2015, 2020 і 2025 років і перемагав – не миттям, так катанням. Є, є до білорусів питання…
З життя політичних комах
До речі, мені здається, що Олександра Григоровича Лукашенка багато наших коментаторів помилково кличуть тарганом. Вважаю, що він – зовсім інша комаха. Ось цитата з його монологу, яку зовсім не складно знайти в Інтернеті: “Володя як син мені був, але вчинив, як гнида”.
І справа тут зовсім не в тому, про якого Володю він говорив – про Зеленського чи про Путіна. Суть в іншому: якщо син – гнида, то батько ну аж ніяк не тарган. Батько – воша! Автор цих рядків аж ніякий не фахівець з ентомології (це наука про комах), але дозволю собі на рівні оціночного судження припустити, що воша він не тифозна, а лобкова (в народі – манд…воша). Але, до речі, не більша, ніж його угорський колега, що узурпував владу Орбан, який не приховує своєї ненависті до України.
І ще раз я докорю одеських перейменовувачів топонімів: нелогічно дієте! Вулицю Білоруську перейменували – респект вам. А Сегедську!? Ви впевнені, що у цьому угорському місті й досі проживають побратими Одеси!? І на організованому Орбаном референдумі вони всі дружно підуть голосувати за вступ України до Євросоюзу? Що ж ви таке цікаве курили?
Як білоруський герой XIX століття став на захист України у XXI столітті
Так, перейменували вул. Білоруську на диво толково. Тепер вона носить ім’я Кастуся Калиновського – того самого, чиє ім’я носить полк у складі ЗСУ, створений у березні 2022 року для захисту України від російського вторгнення. Звичайно, верховний “суд” лукашенківської Білорусі визнав полк Калиновського терористичною організацією.
Вікенцій Костянтин Калиновський, також відомий як Кастусь Калиновський (1838–1864) – білоруський революціонер, публіцист, поет, один із керівників антиросійського польського повстання 1863 року на території сучасних Білорусі та Литви. Вважається національним героєм у сучасних Білорусі, Польщі, Литві.
Батько його був безземельним шляхтичем із Гродно, мати померла, коли Костянтину було 5 років. У 1856–1860 рр. він навчався на юрфаці Петербурзького університету, активно брав участь у діяльності студентських земляцтв і в революційних гуртках під впливом традицій польського національно-визвольного руху.
Повернувшись на батьківщину, Калиновський у 1861 році створив революційні гуртки в Гродненській і Віленській губерніях, які увійшли до єдиної конспіративної організації, став на чолі керівного цим рухом Комітету. У 1862–1863 роках керував виданням і поширенням «Мужицької правди» – першої нелегальної революційної газети білоруською мовою.
Дивіться також відео “Одеського Життя”, присвячені перейменуванням одеських вулиць на нашому Ютуб-каналі:
Калиновський – ворог російського імперіалізму
Видання критикувало політику імперської влади, писало про брехливість царського маніфесту про “скасування” кріпацтва, закликало селян до боротьби. У 1863 році Калиновський очолив повстання на території сучасних Білорусі та Литви. В умовах жорстких дій урядових сил, перебуваючи у підпіллі, Кастусь Калиновський керував повстанцями аж до свого арешту в січні 1864 року.
На слідстві він тримався мужньо, не погодився в обмін на пом’якшення вироку назвати явочні квартири й паролі, а також імена інших керівників повстання. У березні 1864 року його засудили до розстрілу. Однак наступного дня розстріл був замінений на іншу кару, яку вважали більш принизливою – публічне повішення.
Сучасники називали Кастуся Калиновського “людиною, відданою душею і тілом ідеї визволення народу, справжнім апостолом білоруського народу”.
На завершення давайте помріємо про той час, (а він прийде!), коли в Білорусі від тирана Лукашенка не залишиться ні слуху, ні духу, на вулицях цієї сусідньої країни голосно лунатиме не тільки “Жыве Беларусь!”, а й “Хай живе вільна Україна!”, а в Одесі, десь у розширюваному районі житлових новобудов, знову з’явиться вулиця Білоруська.
Читайте також:
Валерій БОЯНЖУ, Херсон – Одеса
