Ключові моменти:
- Провулок Спартаківський в Одесі отримав нову назву — провулок Пігрова — в межах процесу деколонізації;
- Назву присвятили хоровому диригенту і педагогу Костянтину Пігрову, який мав тісний зв’язок із містом;
- Попередня топоніміка мала радянські ідеологічні конотації і підлягала перегляду;
- Рішення пройшло громадське обговорення і оформлене розпорядженням обласної адміністрації.
Деколонізація в Одесі — це більше, ніж зміна вивісок: це усвідомлене переосмислення простору та його історичних смислів. У фокусі не лише самі назви, а й ті культурні й ідеологічні повідомлення, які вони передають, та як вони впливають на міську ідентичність.
Провулок Спартаківський слугує наочним прикладом такого підходу. Попередня назва відсилала до образу Спартака, що в радянській традиції використовувався як символ революційної боротьби та опору. Саме через таке ідеологічне навантаження топоніми подібного типу підпадають під дії закону про деколонізацію і проходять процедуру перейменування.
Нову назву обрали на честь Костянтина Пігрова, чия діяльність пов’язана з реальними історичними подіями в Одесі. Пігров — відомий хоровий диригент і педагог, який працював в Одеській консерваторії, створив кафедру хорового диригування та виховав багато поколінь музикантів.
Перейменування відбувалося не автоматично: ініціативу висунула історико-топонімічна комісія при міській раді, після чого питання обговорювали на громадських слуханнях. Остаточне оформлення перейменування відбулося розпорядженням голови Одеської обласної військової адміністрації №694/А-2024 від 30 липня 2024 року.
Підґрунтям для такого рішення став Закон України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні та деколонізацію топонімії».
Хто такий Костянтин Пігров і чому провулок назвали його іменем
Провулок розташований у Хаджибейському (колишньому Малиновському) районі міста. Костянтин Пігров мав безпосередній зв’язок з Одесою: у 1920–1930-х роках, а з 1936 року — на постійній основі — він викладав в Одеській консерваторії. З 1946 року був професором, у 1936 році створив кафедру хорового диригування і керував нею до кінця життя. У 1920–1922 роках Пігров також викладав теорію музики та сольфеджіо в Одеському інституті народної освіти, де готували вчителів.
Костянтин Пігров народився 1876 року в селі в Ставропольському краї. У 1901 році закінчив класи Петербурзької придворної співочої капели. Став відомим диригентом і педагогом, одним із провідних хорових диригентів того часу.
У 1930–1940-х роках Пігров працював у Молдові: у 1930 році він створив у Тирасполі самодіяльний хор із молдавських робітників і колгоспників, був його художнім керівником до 1940 року. Колектив згодом став професійною капелою «Дойна», яка набула високої репутації в республіці.
Після 1944 року Пігров очолив хоровий колектив студентів Одеської консерваторії, який швидко набув статусу зразкового художнього колективу. На будинку №12 на Соборній площі в Одесі встановлено меморіальну дошку, присвячену Костянтину Костянтиновичу Пігрову — у цьому будинку він мешкав із перервами в 1922–1962 роках. Помер у 1962 році; похований в Одесі на 2-му Християнському кладовищі.
Увага: підготовлено повний список старих та нових назв вулиць Одеси (оновлено). Сподіваємось, він стане вам у нагоді.
Чому провулок Спартаківський вирішили деколонізувати
Розглянемо попередню назву детальніше. На перший погляд, Спартак — це історична постать: римський гладіатор фракійського походження, який у 71 році до н. е. очолив повстання рабів. Він став символом боротьби за свободу і в культурі фігурує в романах і кіно.
У радянській ідеології образ Спартака набув додаткового значення як символ революційної боротьби. Його ім’я активно використовували в назвах вулиць, спортивних товариств і громадських організацій. Зокрема, добровільне спортивне товариство «Спартак», засноване 1935 року, стало одним із наймасовіших у СРСР.
Ідеологічне використання образу Спартака було широким: його ім’ям називали підприємства, заклади і навіть дитячі політизовані організації (наприклад, «юні спартаківці» 1920-х), що згодом трансформувалися в піонерський рух. Таке ідеологічне навантаження й стало підставою визнати топонім частиною радянської спадщини, що підлягає ревізії.
Отже, перейменування провулка — не кон’юнктурний крок, а частина більш широкого процесу деколонізації та осмислення історичної пам’яті міста.
Раніше ми пояснювали, чому в Одесі зникла вулиця Олеші і з’явилася вулиця Боровика.
Також читайте матеріал про те, як в Одесі вулиця Новгородська стала вулицею Михайла Жука.
Валерій БОЯНЖУ, Херсон — Одеса
Повідомлення «Деколонізація Одеси: приклад перейменування провулка Спартаківського на Пігрова» було опубліковане раніше на іншому інформаційному ресурсі.
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
