Філіп Гааз був художником, який закінчив Мюнхенську академію живопису. До Одеси він приїхав 1843 року і одразу відкрив фотоательє на Поліцейській вулиці (зараз Буніна), ставши піонером одеської фотографії. Утім, дуже скоро в місті з’явилися й інші майстри, які використовували останнє на ті часи нововведення — дагеротипію. У 1860 році в Одесі працювали аж п’ять (!) фотографів.
Щоб вистояти в конкурентній боротьбі, Гааз постійно вдосконалював своє мистецтво і використовував новинки, які з’являлися в Європі. Він робив «стереоскопічні портрети з дивовижним рельєфом», які, як тоді було заведено, розфарбовували, щоб зображення справляло враження «реального обличчя». Що стосується часу виготовлення фотографій, то замовники отримували їх набагато швидше, ніж сьогодні. Наприклад, Гааз у своєму оголошенні уточнював, що портрет «однієї особи, в тіні» друкується протягом 10-14 секунд, а фотографія неживого предмета буде готова через одну секунду.
Через півтора десятка років Гааз запропонував жителям міста новий спосіб «виконання фотопортретів «на клейонці». Замовити такий портрет на той час коштувало близько чотирьох рублів сріблом, фотографія ж на папері обходилася в сім рублів. Зважаючи на дорожнечу нового винаходу робити фотографії «на пам’ять» могли тільки заможні люди.
До речі, Гааз одним із перших замість дагерротипії застосував калотипію. В основі цих процесів було використання йодиду срібла. При цьому технологія калотипії давала змогу майстру отримувати не позитив, а негатив, з якого можна було друкувати необмежену кількість фотографій.
Джерело: viknaodessa.od.ua
