Ключові моменти:
- Олена Сугачевська після двох років служби стала фахівчинею із супроводу ветеранів.
- Під її опікою нині перебуває близько 30 військових.
- Радниця допомагає пораненим долати бюрократію та оформлювати державні гарантії.
- Ветеранів супроводжують до повернення на службу або нового цивільного життя.
Повернення з фронту не закінчується випискою з лікарні. Для багатьох військових починається інший, не менш виснажливий маршрут — обстеження, довідки, експертизи, оформлення інвалідності, пільг і реабілітації.
Про те, як поранені та звільнені з полону військові проходять цей шлях в Одесі, розповіла Олена Сугачевська. Вона сама знає службу зсередини: працювала стоматологом, а потім добровільно вступила до 47-ї окремої механізованої бригади. Згодом стала фахівчинею із супроводу ветеранів.
Сьогодні Олена допомагає підопічним розібратися з тим, що часто виявляється складнішим за саме лікування — бюрократією і пошуком дороги назад до звичного життя.
Від стоматології до підтримки побратимів
У кластерних та надкластерних лікарнях Одещини з’явилися фахівці із супроводу ветеранів і демобілізованих. Їхнє завдання — допомогти пораненим і тим, хто виходив із полону, упорядкувати документи, отримати пільги, пройти реабілітацію та адаптуватися до цивільного життя.
До початку повномасштабної війни Олена лікувала пацієнтів у державних і приватних клініках Одеси. Вона освоювала хірургію, терапію та ортопедію. Коли почався наступ, а друзі пішли в ЗСУ, вона зробила вибір: або армія, або пряма допомога фронту. Спочатку возила на передову спорядження, ліки та харчі, потім добровільно пішла до 47-ї бригади і працювала помічницею начальника штабу з персоналу.
Два роки в армії змінили її світогляд.
— Я відчула, наскільки важко повертатися до цивільного життя після фронту, — каже Олена. — Це інший вимір, інша система координат. Тим, хто має тяжкі поранення або пройшов через російський полон, шлях дається в рази складніше. Тому, коли запропонували стати фахівцем із супроводу ветеранів, я одразу погодилася.
Долаючи бюрократичний лабіринт
Під опікою Олени нині майже три десятки бійців. Найскладніше в роботі, зізнається вона, — паперова тяганина. Держава гарантує безоплатні лікування й обстеження, але отримати їх без правильно зібраного пакета документів майже неможливо.
Алгоритм супроводу простий: поки пацієнт у лікарні, радниця виявляє проблеми, допомагає з довідками, організовує експертизи для встановлення діагнозу й оформлення інвалідності або пільг.
— Парадокс у тому, що цьому ніхто не вчить, — говорить Олена. — Доводиться вчитися самому. Тут багато різних документів, пов’язаних із правами ветеранів. На етапі оформлення, коли треба пройти безліч кабінетів за довідками та висновками, багато хто зупиняється. Сил боротися проти бюрократії немає. Моє завдання — спростити шлях до того, на що вони мають державне право.
Щоб не змушувати бійців стояти в чергах, Олена запровадила виїзну модель. Раз на тиждень вона запрошує до лікарні представників центрів зайнятості, ветеранських хабів, юристів, психологів і реабілітологів. Усі питання вирішують на місці, у режимі живого діалогу.
Ветерану допомогли пройти всі обстеження та консультації
30-річний прикордонник капітан Микола Павленко провів у полоні під Маріуполем чотири роки. Повернення додому стало випробуванням і психологічно, і медично.
— Я молодий, але по суті весь розібраний, — каже Микола. — Право на безплатне КТ і МРТ наче є, але пройти їх — квест. Я навіть не знав, що для підтвердження ПТСР потрібно лягти до психіатричного стаціонару. У Крижанівській громаді мені порекомендували звернутися до Олени. Вона допомогла пройти всі обстеження та консультації за лічені дні. Самотужки я б не впорався.
Експерти наголошують: важливо вчасно і правильно документувати наслідки поранень і контузій. Лише так можна довести зв’язок травм з війною та отримати законні соціальні гарантії.
Не лише лікування, а й шлях до майбутнього
Микола планує пройти реабілітацію і повернутися до служби в прикордонних військах. Він не один такий. Багато поранених і контужених вибудовують шлях назад до армії.
Робота Олени не закінчується після виписки. Вона супроводжує підопічних доти, доки ті остаточно не визначаться з майбутнім — чи повернуться до ЗСУ, чи шукатимуть нову роботу і інтегруватимуться в мирне життя.
Проте викликів вистачає. Головний — велике навантаження. Тендітна жінка фактично самотужки веде службу супроводу в міській лікарні, де наразі 30 чоловіків. І з кожним днем підопічних стає більше. Створення служб із 2–3 працівниками поки не на порядку денному держави.
Другий біль — емоційне вигорання бійців. Після пережитого багато хто втрачає мотивацію боротися за права й здоров’я. Але завдяки терпінню, людяності та професіоналізму фахівці з супроводу стають містком до повноцінного життя для ветеранів.
Раніше в Одещині відкрили ветеранський простір.
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
