Журналістка Світлана Комісаренко поспілкувалася з військовослужбовцем Андрієм. Він після тяжкого поранення проходить реабілітацію і має намір повернутися до праці. Також з’ясувала, з якими перешкодами стикаються роботодавці, що працевлаштовують людей з інвалідністю, і які зміни вони чекають від держави.
Ключові моменти:
- Ветерани з інвалідністю в Одесі стикаються з серйозними труднощами працевлаштування.
- Кількість спеціалізованих підприємств для людей з інвалідністю в Україні скоротилася з 332 до менше ніж 90.
- В місті залишилася тільки одна така фабрика, яка нині на межі банкрутства через фінансові проблеми.
- Роботодавці вимагають від держави програм підтримки, податкових пільг і гарантій для таких підприємств.
Шлях крізь вогонь: історія Андрія та боротьба за збереження ноги
Андрій, позивний SKIFF, починав у самообороні. Потім перейшов до територіального центру комплектування і потрапив у десантно-штурмові війська. Він працював водієм при евакуаціях, займався логістикою і згодом служив у роті ударних безпілотників. Під час виїзду на позиції підрозділ зазнав атаки ворожих дронів.
— Я почув дрон і зрозумів, що треба швидко розвантажити машину, — згадує Андрій. — Застрибнув у кузов, схопив каністру бензину. Вибуховою хвилею мене відкинуло, і одяг миттєво загорівся. Нога була фактично розірвана. Хлопці не знали, як загасити полум’я. Мені вдалося доповзти до хати, де побратим наклав турнікет. Велика йому подяка: він не перетягнув, і саме це врятувало мені ногу.
Андрія доставили на стабілізаційний пункт лише через шість годин. Поранення виявилося критичним. На всіх етапах лікування — у Дніпрі, де встановили тимчасову фіксуючу конструкцію, в опіковому центрі у Львові, а також у Мукачевому та Тячеві — лікарі неодноразово говорили про ампутацію. Кожного разу Андрій опинявся на межі. Його організм витримував. Йому пощастило з фахівцями. Вони врятували кожен сантиметр, щоб уникнути інвалідизації.
У Львові чеські хірурги частиною малої гомілкової кістки замінили дефект великої гомілкової кістки. Пізніше в Одеській міській клінічній лікарні №11 встановили апарат Ілізарова. Це пришвидшило загоєння і дало шанс на повноцінне відновлення.
Реабілітація і плани: ветерани прагнуть бути корисними в мирному житті
Андрій без зайвої бюрократії отримав другу групу інвалідності в лікарні, де лікувався. Він розраховує, що після реабілітації перейде на третю групу і візьметься шукати роботу. У сім’ї в нього двоє маленьких синів. Їх потрібно підняти на ноги і дати освіту.
— Я не хочу сидіти охоронцем, — каже Андрій. — За характером я дієвий і рухливий. Допомагають ветеранські спільноти. Вони першими дають інформацію про вакансії і підтримку. Людина, що звільнилася зі служби, не повинна залишатися сама зі своїми проблемами. Важливо долучатися до об’єднань побратимів, як, наприклад, до Всеукраїнської профспілки захисників в Одеській області.
Найважче людям з ампутаціями кінцівок. Знайти роботу їм практично неможливо. Я знаю одного чоловіка, який працює в м’ясопереробному цеху на протезі, але це радше виняток. Питання повноцінного працевлаштування людей з інвалідністю лишається відкритим.
Криза спеціалізованих підприємств: чому в Одесі немає місць для працевлаштування людей з інвалідністю
Андрій підняв одну з найбільш гострих проблем. Повернувшись з фронту після важких поранень і ампутацій, ветерани мали б працевлаштовуватися на спеціалізованих підприємствах. Але таких підприємств майже не залишилося.
До повномасштабного вторгнення в Україні працювали 332 спеціалізовані підприємства. Нині таких менше ніж 90. В Одесі функціонує лише одна подібна фабрика громадської організації осіб з інвалідністю — меблева фабрика «Елкон‑Дізайн». Керівництво планувало працевлаштувати ще сотню людей з інвалідністю. Проте фінансові проблеми загнали фабрику на межу банкрутства.
Одеська міська організація роботодавців називає кілька причин такої ситуації:
- Закон передбачає, що працівник з інвалідністю може працювати чотири години на день, але отримує оплату, як за повний робочий день.
- Підприємство зобов’язане надавати повний соціальний пакет працівникам з інвалідністю.
Виконувати ці вимоги можливо лише за умови державної підтримки та пільг. Раніше спеціалізовані підприємства отримували повернення ПДВ за придбання сировини і продаж продукції. Згодом ці пільги скасували і прирівняли такі виробництва до звичайного бізнесу. Підприємствам стало важко. Тягар соціальних зобов’язань і фінансових витрат зробив роботу майже неможливою.
Що повинна змінити держава: потреба в програмах та пільгах
Одеська міська організація роботодавців увійшла до Об’єднання організацій роботодавців України. Об’єднання звернулося до Кабінету міністрів із вимогою створити державну програму для малого бізнесу, орієнтованого на працевлаштування ветеранів. Без такої програми неможливо уявити повноцінну реабілітацію ветеранів і їхнє повернення до мирного життя.
За думкою представників об’єднання, ці підприємства мають отримати державні гарантії і податкові пільги. Це дозволить ветеранам гідно заробляти. Держава повинна підтримати тих, хто віддав здоров’я за її збереження. Борги перед захисниками потрібно повернути, переконані роботодавці.
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
