Основні аспекти:
-
Відомий «Байрактар» з’явився за лічені години завдяки полковнику ЗСУ Тарасу Боровку та отримав світове визнання.
-
Пісня «Буде тобі, враже» була написана в домашніх умовах, але відобразила глибокі емоції та біль українців.
-
Твори, створені під час війни, стали джерелом натхнення і підтримки для військових та цивільних, символізуючи опір.
-
Артисти вірять, що після перемоги виникне новий розділ — «Пісні перемоги».
«З бандитів російських робить примар – Байрактар»
2022-й рік став новим етапом для всієї нації, докорінні зміни торкнулися також музичного мистецтва. Частина наших артистів обрала військову форму, інша ж перетворила свою пісню на зброю. Вони підтримували цивільних своєю творчістю, проводили концерти в лікарнях, на передовій та у військових частинах. Пісні війни створювались наче на одній хвилі, в них артисти відображали свій біль, ненависть та надію. Музичні твори почали писати і самі захисники.
– Перші дні повномасштабного вторгнення. Довга колона російської техніки наближається до Києва. Байрактари знищують її голів та хвіст. Тоді я отримав завдання від командира «підкріпити» байрактари у медіа-просторі якоюсь інформацією, – згадує полковник ЗСУ Тарас Боровок. – Наче щось вибухнуло в голові. Я сів і за 15 хвилин написав цей текст. А вже за півтори-дві години завершив всю пісню «під ключ». Все відбувалося дуже швидко, на коліні. Але вийшло чудово. Пісня з’явилася!
Ми виклали пісню одразу 28 лютого або 1 березня на сторінку Сухопутних військ у Facebook. І були вражені – наскільки вона стала популярною та збільшила нашу аудиторію.
Вона стала популярною не лише в Україні. Виник навіть мейнстрім – протестувати біля російських посольств у різних країнах під нашу пісню. Пам’ятаєте, коли в Анкарі зустрічали делегацію, очолювану Лавровим, вся площа була переповнена людьми, які співали «Байрактар»!
До мене зверталось близько 50 гуртів і співаків, які хотіли отримати дозвіл на виконання цієї композиції. Версії були створені більш ніж 20 мовами, навіть корейською та японською.
Проте, найголовніше значення цієї пісні — соціальне. Вона допомогла перемкнути емоційний стан з «жертви» на «переможця». Пісня дала надію, оптимізм та рішучість взятися за боротьбу. Я цим дуже пишаюся! Тож я вирішив продовжити цю тенденцію, тому найближчим часом з’являться пісні про «Хаймарс», F-16 та інші твори на військову тематику. Є в моєму доробку також твори на вшанування пам’яті наших героїв.
«Буде тобі, враже, так, як відьма скаже»
Хоча ці рядки по суті є прокльоном, у 2022-му вони були як ніколи відповідними й співзвучними побажанням тисяч жінок-українок, які були налаштовані тільки на одне – захистити своїх дітей та онуків. Саме тому пісня «Буде тобі, враже» набула популярності.
– Це не перша музична композиція, яка була створена на початку війни. Перша була «Батько наш бандера», а згодом з’явилася «Враже». Я автор музики до цієї пісні, написаної на вірш Людмили Борової, виконав її наш гурт «Енджі Крейда», – згадує засновник групи Олексій Казанцев. – Нашою вокалісткою була Ангеліна Каташинська, яка на той момент жила у батьків на Житомирщині. Так ми працювали над твором через інтернет та телефон: Ангеліна записувала голос, надсилала мені, я вносив правки.
Я, прочитавши вірш «Враже», одразу уявив, як він звучатиме, і вирішив будь-якою ціною покласти його на музику. Ангеліна записала пісню вдома, використавши мікрофон на скляній банці замість стійки. Співала на фоні записаного баяну. Якщо прислухатися до цієї пісні, чутно, як вібрують колонки її комп’ютера. Я послухав і, хоч солістка була готова переспівати, не став цього робити, адже на той момент ми писали не хіти. Головне, щоб це резонувало з бажаннями українців і було написано українською. Я сів на табуретці на своєму балконі і почав створювати музику до пісні, далі нарізав простенький відеоряд. Найважливіше у такому продукті — не стільки музична досконалість, скільки душа і звучання. У голосі Ангеліни було відлуння розпачу, злоби та болю за батьків, адже поряд з їхньою домівкою розривалися снаряди і проїжджали колони ворожої техніки. Усі ці емоції були відчутні. Коли згодом була можливість записати пісню якісніше, відтворити ці емоції вдруге було дуже складним завданням. У нас уже була інша вокалістка, і поки вона «не пережила» атмосферу, за яких умов була написана ця пісня, нічого не виходило.
Через місяць, коли ми досягли близько 300 тисяч переглядів, ми вирішили відсвяткувати це — купили 3 кілограми креветок. Через тиждень вже було 500 тисяч, тож купили 5 кілограмів. А коли вже досягли мільйона, я сказав: ну, по-перше, стільки ми не з’їмо, а по-друге, наш бюджет уже не витримає.
І навіть через кілька років слухач відчуває щирість емоцій виконавців: кожні два місяці цю пісню слухають та переглядають кліп ще мільйони людей, попри досить простий відеоряд.
Деякі музичні критики не підтримують ідею створення пісень в умовах поспіху, мовляв, можна було б зробити краще. Я пишаюся, що належу до цього явища, як «байрактарщина». Моя позиція – краще «байрактарщина», ніж нещира російська попса. Я за те, щоб музика жила, надихала та спонукала. Впевнений, що коли війна закінчиться, ці пісні не забудуться. Завдяки усім емоціям, які пережили люди, вони будуть слухати цю музику.
***
Ми впевнені, що в історії нашої музики незабаром з’явиться розділ «Пісні перемоги». І навіть найприскіпливіші музичні критики не знайдуть у цих піснях жодних недоліків.
