Ключові моменти:
-
Одеська радянська республіка проіснувала лише півтора місяця — з кінця січня до березня 1918 року.
-
Встановлення радянської влади супроводжувалося артилерійськими обстрілами міста, масовими репресіями й різким зростанням злочинності.
-
Терор і безлад у місті стали однією з причин швидкого краху республіки та прихильного ставлення одеситів до наступу австро-німецьких військ.
22 січня 1918 року Українська Центральна Рада ухвалила IV Універсал і проголосила повну незалежність Української Народної Республіки. До її складу увійшли дев’ять губерній колишньої Російської імперії, у тому числі Херсонська губернія з Одесою.
Однак проголошення незалежності не означало миттєвого встановлення повного контролю над усією територією. Уже через кілька днів більшовицькі загони почали активні дії проти української влади на півдні країни.
Як Одеса опинилася під ударами власних гармат
26 січня 1918 року в Одесі вибухнуло збройне повстання, організоване більшовиками за підтримки окремих лівих сил. Наступного дня повстанці захопили ключові об’єкти міської інфраструктури — штаб військового округу, залізничний вокзал, пошту, телеграф і телефонну станцію — і оголосили про встановлення радянської влади.
Втримати місто одразу їм не вдалося. 28 січня війська, вірні Центральній Раді, разом із юнкерами почали контрнаступ, відбили вокзал і витіснили повсталих із центру міста. Ситуація різко змінилася 29 січня, коли на бік більшовиків стали кораблі Чорноморського флоту — броненосці «Синоп», «Ростислав» та крейсер «Алмаз».
З моря по місту вдарила артилерія: обстріли накрили вокзал і прилеглі райони. Більшовики у відповідь використовували бронепоїзд для контратак із району станції Одеса‑Товарна. Українські сили не були спроможні протистояти важкій артилерії, і 30 січня повстанці відновили втрачені позиції, витіснивши юнкерів і гайдамаків на околиці.
31 січня бойові дії в місті тимчасово вщухли. В Одесі проголосили створення Одеської радянської республіки. Головою Ради народних комісарів став Володимир Юдовський, а командування збройними силами очолив Михайло Муравйов — одна з ключових фігур радянського наступу в Україні.
Того самого дня в місті відбувся спільний похорон загиблих із обох протиборчих сторін. На Куликовому полі в братській могилі було поховано 119 людей, ще близько 360 отримали поранення під час сутичок.
Розстріли, кримінал і страх: чим обернулася нова влада
Після встановлення радянської адміністрації Одеса швидко занурилася в атмосферу страху. На броненосці «Синоп» облаштували плаваючу в’язницю, а на крейсері «Алмаз» діяв так званий революційний трибунал. Заарештованих «ідеологічних ворогів» часто розстрілювали без належного судового розгляду. За різними підрахунками, за півтора місяця існування республіки було страчено до 400 офіцерів та інших супротивників більшовицького режиму.
Паралельно в місті різко зросла злочинність: пограбування, вбивства й мародерство стали майже буденними явищами. Кримінальні угруповання фактично не зустрічали значного спротиву від нової влади, а іноді публічно декларували лояльність радянському режиму, обіцяючи грабувати лише «заможних». Практика показала, що від насильства страждали люди з усіх прошарків суспільства.
Не гребували кримінальними методами й самі більшовики. Відомий випадок, коли десятки заможних одеситів були захоплені як заручники і звільнені лише після сплати великих викупів.
Усе це змусило частину місцевого населення ставитися прихильно до австро‑німецького наступу. У березні 1918 року союзні війська майже без опору ввійшли до Одеси, і 13 березня Одеська радянська республіка припинила існування, залишившись у пам’яті як короткий, проте надзвичайно кривавий епізод.
Читайте також:
- Одеський історик розвінчав 12 найпопулярніших міфів про місто (Частина перша)
- Одеський історик розвінчав 12 найпопулярніших одеських міфів (частина друга) (відео)
Повідомлення: Півтора місяця страху: як більшовики перетворили Одесу на зону терору.
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
