З діалогу двох жінок неподалеку від фонтана, що забив струменями на Театральній площі:
– Що за погода! Що за погода!… Здається, ніколи ще не було так тепло у перші дні квітня…
– Це ти перебільшуєш… Було колись і таке. Просто все здається якимось іншим. Бо ж війна…
– Та ми ж домовились, що будемо гуляти – і ані слова про війну.
– Та вона ж сама нагадує про себе… От проходили по Єкатерининській площі… Ці прапори та прапорці… Без сліз дивитися не можна… Дюк у «саркофазі»… Понівечений готель…
– А от фонтан запрацював… Щасливий фонтан. Бо живий і від нього так радісно, наче розумієш, що сам живий і життя триває… Очі закрий, прислухайся, як птахи співають…
Придивилась: люди біля того фонтану фотографуються, просто сидять, прогулюються «по колу», наче відійти не можуть… Як тільки не називали цей фонтан, а от тепер почула, що він «щасливий»…
Пройшлись центром міста: так, треба економити електроенергію: працює поки що єдиний фонтан. Ті, що фонтани-пам’ятники – в «укриттях», інші, як, наприклад у Міському саду, просто тихо собі чекає свого щасливого часу.
А Одеса стає все більш зеленою і квітучою… І в Літньому саду вже більше немає «новорічних ознак»: теж став майже зовсім літнім, як і його назва…
О, ці вулиці міста!.. Ці старі одеські двори, чи, як більш звично – дворики!.. Як же намагаються підняти настрій, зігріти раннім теплом, помилувати погляд квітками!
А маленькі одеські кав’ярні – ці, що «по дорозі» – гостинно повиставляли столики зі стільцями. І, знов таки, ви тільки подивіться, як вони прикрашені: живими квіточками – нам з вами на радість. Чи хоча б для усмішки на обличчі…
Фото авторки
