Походження назв Малого, Середнього та Великого Фонтанів в Одесі

Походження назв Малого, Середнього та Великого Фонтанів в Одесі

Фонтанська дорога поєднує центр Одеси з узбережжям і проходить через райони, де збереглися сліди міської, військової та курортної історії. Її назви, старі трамвайні станції, дачні квартали й будівлі розповідають про розвиток Одеси від перших десятиліть міста до сучасної висотної забудови.

Ключові факти:

  • Назви Малого, Середнього та Великого Фонтанів пов’язані з потужністю джерел прісної води.
  • Фонтанська дорога простягається майже на вісім кілометрів.
  • У 1910 році на Одеському іподромі Михайло Єфімов здійснив перший публічний авіаполіт у Російській імперії.
  • На місці старих дач, військових установ і відкритих просторів з’явилися сучасні житлові та комерційні комплекси.

Звідки взялися назви трьох Фонтанів

Топоніміка Фонтанів може заплутати навіть одеситів. Пасажири, які користуються зупинкою «Середньофонтанська», бачать поруч станції Великого Фонтану. Водночас назва «Середній Фонтан» стосується лише однієї місцевості.

В Одесі слово «фонтан» спочатку означало природне джерело прісної води. У перші десятиліття після заснування міста такі джерела мали особливу цінність, адже забезпечували мешканців питною водою.

Джерел було три — Малий, Середній і Великий Фонтани. Назви визначила кількість води, яку вони давали. Найпотужніше джерело, Великий Фонтан, у найкращі періоди постачало до 840 бочок води щодоби.

Одеський водовоз

До кожного джерела проклали окрему дорогу. Після будівництва залізниці між Одесою та Балтою колії перетнули початкову частину дороги до Середнього Фонтану.

Відрізок між вокзалом і Швидкісною згодом виділили в окрему вулицю — Середньофонтанську. Нині фактично існують дві її частини, розділені залізницею. Щоб розрізняти адреси, будинки по різні боки колій отримали парну та непарну нумерацію.

Карта Середньофонтанської вулиці
Залізниця розділила вулицю Середньофонтанську на дві частини

Дорогу до Середнього Фонтану продовжили від Канатної. Коли до села Великий Фонтан проклали трамвайні колії, вони пройшли цією ж дорогою. Перші зупинки маршруту одесити називали станціями Малого Фонтану.

Так сформувалася незвична транспортна плутанина: пасажири їхали на Великий Фонтан дорогою до Середнього, але виходили на зупинках Малого.

Сьогодні Фонтанська дорога має протяжність майже вісім кілометрів і входить до переліку найдовших вулиць Одеси. Тут також розташована телевежа заввишки 199 метрів зі шпилем та антенами. Це найвища точка міста.

Телевежа в Одесі
Одеська телевежа має висоту 199 метрів

Військові установи та перший політ над Одесою

На початку XX століття Середній Фонтан виглядав інакше. Тут розміщувалися військові установи, дачі та великі незабудовані території.

У 1909 році на Третій станції почали споруджувати Військовий собор Святого Стефана. Храм призначався для Четвертої стрілецької «Залізної» бригади.

Будівлю звели з червоної цегли. Вона мала залізобетонні склепіння та дзвіницю заввишки 38 метрів. Усередині могли одночасно перебувати близько 1200 людей.

Собор обладнали електричним освітленням і паровим опаленням. У храмі встановили дубовий іконостас та вітражний образ Вознесіння.

Військовий собор Святого Стефана
Військовий собор Святого Стефана

Восени 1913 року поруч відкрили Сергіївське артилерійське училище. На Четвертій станції розташувався Кадетський корпус імені великого князя Костянтина Костянтиновича.

Кадетський корпус працював тут із 1899 року. Він готував хлопців до військової служби, зокрема сиріт офіцерів.

Плац кадетського військового училища
Плац кадетського військового училища

Після революції ці установи втратили своє первісне призначення. Собор Святого Стефана спочатку використовували як склад. Пізніше розглядали можливість облаштувати в ньому електростанцію.

У середині 1930-х років собор знесли. Кадети залишили Одесу в січні 1920 року, а корпус продовжив роботу вже в еміграції.

Середній Фонтан увійшов в історію не лише завдяки військовій архітектурі. Саме тут відбулася подія, яка привернула увагу до можливостей авіації.

8 березня 1910 року Михайло Єфімов піднявся в небо над Одеським іподромом на літаку «Фарман-4». Цей політ вважають першим публічним авіапольотом у Російській імперії.

Михайло Єфімов у літаку
Михайло Єфімов у літаку

Єфімов жив в Одесі, навчався у залізничному технічному училищі та працював електриком на телеграфі. Паралельно він займався мотоциклетним спортом.

Згодом Єфімов поїхав до Франції. Там він здобув диплом авіатора, який також став першим таким документом у тодішній імперії.

Копія літака Фарман-4

У 2016 році цей політ відтворили. Президент Одеського авіаклубу Костянтин Оборін підняв у повітря точну копію «Фармана», яку зібрали за кресленнями 1910 року.

Костянтин Оборін
Президент Одеського авіаклубу Костянтин Оборін

Після початку повномасштабної війни Оборін захищав українське небо від російських ударних безпілотників. Він загинув 18 липня 2025 року під час оборони України.

«Самопоміч»: дачне містечко серед садів

На початку XX століття заможні одесити дедалі частіше обирали окремі будинки із садами замість багатоквартирного житла з тісними дворами. Так на П’ятій станції почали створювати дачне містечко «Самопоміч».

Проєкти будинків у містечку «Самопоміч»
Проєкти будинків у містечку «Самопоміч»

У 1911 році однойменне товариство об’єднало лікарів, адвокатів, банківських управителів і військових офіцерів. Учасники придбали земельні ділянки, а інженер Шапіро розробив план поселення.

Нові вулиці планували назвати на честь дерев: Тополевою, Платановою, Каштановою, Ясеневою та Кленовою. Кожен будинок мав стояти серед саду, а мешканці — отримати водопровід і електрику.

Із 142 запланованих ділянок встигли забудувати понад 60. Перша світова війна зупинила розвиток містечка та змінила його подальшу долю.

Атмосферу «Самопомочі» пізніше описував одеський письменник Семен Гехт. Він згадував зелені вулиці, осінні каштани, особняки із садами, родини власників і дітей, які грали в крокет.

Після революції дачне містечко отримало інше призначення. У 1921 році тут відкрили Перше показове дитяче містечко імені Комінтерну.

Між Четвертою та Шостою станціями розмістили 23 дитячі комуни. Через них пройшли близько 2500 сиріт.

У кожному котеджі жили вихователі та діти. На території працювали майстерні, медичні пункти й городи.

Наприкінці 1930-х років дитяче містечко перетворили на велике професійно-технічне училище.

У 1960–1970-х роках район почали активно перебудовувати. Цілі квартали старих котеджів зникли, а вулиці Каштанова та Ясенева зникли з міської карти.

У 1990-х роках частину будинків знесли під будівництво Юридичної академії. Із понад 60 первісних котеджів збереглася приблизно половина. Багато з них втратили початковий вигляд через прибудови та перебудови.

«Самопоміч» у сучасному вигляді
«Самопоміч» у сучасному вигляді

Паровий трамвай і збережені станційні павільйони

У 1882 році до села Великий Фонтан відкрили лінію парового трамвая. Її довжина становила десять кілометрів.

Уздовж маршруту облаштували 16 зупинок. Офіційно їх називали станціями.

Лінія парового трамвая на Фонтані
Лінія парового трамвая на Фонтані

Пасажири платили за кожні чотири пройдені станції. Невеликі паровики залишали після себе густий чорний дим.

Через характерний силует і широку трубу одесити дали їм прізвисько «Ваньки Головаті».

Паровий трамвай
Паровий трамвай

Із 16 старих станційних павільйонів збереглися лише чотири. Вони розташовані на Восьмій, Дев’ятій, Чотирнадцятій і П’ятнадцятій станціях та мають статус місцевих пам’яток.

Поруч із Дев’ятою станцією стоїть скульптурна композиція «Викрадення Європи». Її автор — Олександр Токарев.

У композиції античний сюжет поєднали з ідеєю відкритості Одеси до демократичної Європи. Місцеві жителі пов’язали зі скульптурою власну прикмету: вважається, що дотик до певного місця бронзового бика приносить удачу в коханні.

Під цією частиною Фонтанської дороги зберігається пам’ять про іншу сторінку міської історії. У XIX столітті тут стояв Вознесенський храм, навколо якого сформувався Середньо-Фонтанський пантеон.

На кладовищі поховали представників одеської еліти. Серед них були архітектор Юрій Дмитренко та меценат Степан Раллі.

Після більшовицького перевороту кладовище знищили. Надгробки та склепи знесли, а ексгумацію похованих не проводили.

У 1930-х роках храм перебудували під потреби санаторію «Червоні зорі». Пізніше на його залишках відновили храм Святої Марії Магдалини.

Балка, яка вела до моря

Середній Фонтан має особливий природний рельєф. Колись балка починалася біля нинішніх вулиць Космонавтів і Філатова, проходила паралельно Квітковій, перетинала Фонтанську дорогу та спускалася до моря на Десятій станції.

Балка на мапі Одеси
Балка на мапі Одеси

Вода поступово промила схил, яким пізніше користувалися відпочивальники. Міська забудова поглинула верхню частину балки, однак нижній спуск до узбережжя зберігся.

До 1960-х років берег Одеси залишався крутим і вузьким. Морська вода була холодною для комфортного купання, тому популярності набули криті морські купальні.

Берег Фонтану в Одесі
Так виглядав берег Фонтану в Одесі майже до середини XX століття

Одним із найвідоміших закладів були теплі морські ванни родини Блічі. Їх збудували у 1910-х роках.

Відвідувачі могли приймати морські ванни в облаштованих приміщеннях. Заклад пережив більшу частину XX століття та працював за призначенням до початку 1990-х років.

Криті купальні на Фонтані
Криті купальні на Фонтані

У 2007 році будівлю виключили зі списку пам’яток. Після цього її подальша доля виявилася несприятливою.

Нині узбережжя біля Десятої станції має інший вигляд. На місці старих дач і відкритих морських краєвидів виросли висотні житлові та комерційні комплекси.

Висотний комплекс на Фонтанській дорозі
Висотний комплекс на Фонтанській дорозі

Фонтанська дорога зберегла назву, трамвайні станції та окремі старовинні будівлі. Водночас її історичний ландшафт значною мірою змінився.

Собор Святого Стефана, квартали «Самопомочі», військові установи, Середньо-Фонтанський пантеон і купальні Блічі залишилися частинами історії Одеси, яких уже немає в первісному вигляді.

Історія Фонтанської дороги також охоплює парові трамваї, скульптуру «Викрадення Європи», стару балку та місцевість, відому як «дев’ять з половиною».

  • Парові трамваї залишали після себе густий дим і отримали прізвисько «Ваньки Головаті».
  • Скульптура «Викрадення Європи» стала місцем появи міських легенд.
  • Стара балка визначала напрямок спуску до моря.
  • Військові храми та навчальні заклади мали складну інфраструктуру й характерні архітектурні деталі.
  • Криті купальні Блічі та старі квартали Середнього Фонтану збереглися лише частково.


Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua