Хоч на території невизнаного Придністров’я в росіян і немає достатніх людських резервів для масштабного наступу на Одеську область, ризики залишаються. Зокрема, на цій території розташований аеродром “Тирасполь”, який може використовуватись для запуску розвідувальних і ударних безпілотників, що загрожує не лише Запоріжжю та Херсонщині, а й Одесі та Одеській області. За даними розвідки, контингент противника на ПМР перебуває в посиленому режимі служби, там створюють інженерні укріплення на кордоні та відпрацьовують дії у надзвичайних ситуаціях. Про це й про інші напрямки півдня в інтерв’ю “УНІАН” розповів речник Сил оборони Півдня України Владислав Волошин.
Пане Владиславе, розкажіть, будь ласка, що зараз являє собою південний фронт?
Південний сектор поділяється на чотири ключові піднапрямки: Придніпровський (Херсонський) та три в межах Запорізької області — Оріхівський, Гуляйпільський і Олександрівський. Найгарячіше сьогодні — в районі Гуляйполя. Там щодня фіксується до трьох десятків бойових сутичок: ворог прагне оточити та взяти під контроль Гуляйполе, наступає з півночі й півдня, штурмує позиції поблизу Залізничного, Зеленого, Добропілля, Варварівки та Прилук.
Російські підрозділи намагаються просунутися, відтиснути наші сили, ліквідувати наші плацдарми і прорватись глибше у систему оборони. Тактика ворога двояка: по-перше, інфільтрація — диверсійні групи пробують непомітно пройти углиб наших тилів; по-друге, штурмові атаки малими піхотними групами, що йдуть “хвилями”, щоб ускладнити логістику і ротацію підрозділів під час безперервних атак.
Можете навести приклади глибокого проникнення ворога повз позиції ЗСУ?
Нещодавній інцидент показав, що противник зміг прорватись приблизно на 15 км від лінії зіткнення. Російська диверсійна група зайшла до селища Тернувате в Запорізькій області, на місці підняли триколори та задокументували це фото- й відеоматеріалами. Через півтори години наші підрозділи провели пошуково-ударні дії, зачистили населений пункт: частину окупантів знищено, деяких взято у полон. Проте російська пропаганда встигла використати отримані кадри, щоб створити враження «глибокого прориву».
Подібні випадки трапляються майже щотижня — згадати хоча б Новояковлівку в Оріхівському районі або кілька епізодів на Олександрівському напрямку.
Тобто росіяни вдаються до так званої тактики прапоровтиків, які часто вартують їм життя, виключно заради пропаганди?
Так, вони використовують ці кроки не лише для внутрішньої пропаганди, а й для впливу на міжнародну думку. Міжнародні організації та аналітики формують висновки, частково опираючись на відео й фотоматеріали з геомітками — як ті, що було зроблено у Тернуватому. Це може спотворювати картину на переговорах: якщо в один момент кремль демонструє кадри захоплення населеного пункту, це дає підстави для сумнівів у офіційних українських даних, хоч фактично ситуація відновлюється нашими силами.
Відомо, що росіяни прагнуть захопити Степногірськ. Що відбувається на цій ділянці фронту?
На Оріхівському напрямку ворог намагається закріпитися на висотах біля селища Степногірськ, що розташоване приблизно за 25 км від лінії бойового зіткнення. Ці панівні висоти потрібні їм для розгортання озброєння, яке дозволить вести вогонь по окраїнах Запоріжжя та контролювати логістичні коридори, що ведуть на схід — до Гуляйполя та Оріхова. Російські штурмовики намагаються інфільтруватися в район Ромбу — там багатоповерхова забудова, у якій їм легше закріпитися й ускладнити нашу роботу з витіснення.
Особливо напружено в районах Малі Щербаки, Щербаки, Новоданилівка, Новоандріївка та Мала Токмачка. Розвідка фіксує підтягування штурмових груп — ймовірні активні спроби наступу на Оріхів вже за тиждень.
Олександрівський напрямок теж непростий: він розташований між Покровським і Гуляйпільським, щодня там відбуваються бої поблизу Іванівки, Вербового, Вишневого і Олександрограда. Характерна ознака цього напрямку — поєднання піхотних штурмів із бронетехнікою: у колонах може бути один-два танки, кілька БМП і автомобілі з десантом. Під час руйнування такої колони противник швидко розсіюється й ховається в спорудах, а коли ми проводимо зачистку, їх прикриває ворожа артилерія.
Розкажіть, чи змінилась інтенсивність ворожих обстрілів на південному напрямку?
Щоденно фіксуємо 1 700–2 000 атак дронами-камікадзе, близько 400–450 артилерійських обстрілів з витратою приблизно 2 тисяч боєприпасів. Це значно більше, ніж по багатьох інших ділянках фронту. Окрім того, росіяни частіше використовують авіацію й керовані авіабомби (КАБ). За останні півтора-два місяці активність застосування таких бомб зросла приблизно на третину — до сотні КАБів щоденно, які влучають і по наших позиціях, і по населених пунктах біля лінії зіткнення.
Їхня мета — максимально знищити споруди, щоб залишилось якомога менше укриттів, які Сили оборони могли б використати для оборони. Сценарій типово такий: артобстріли, удари дронами і бомбами — потім штурмові групи йдуть в атаку.
Наскільки дієва така тактика?
Вона має і слабкі сторони. Після руйнування позицій противник часто приходить на зруйновані ділянки, але закріпитися там неможливо — немає де сховатися, немає укріплень. Ми це використовуємо і завдаємо ударів по таких угрупованнях.
У Гуляйполі схожа ситуація: ворог відтіснений, але не може створити там стійку групу для закріплення. При цьому вони дистанційно мінують дороги й двори дронами, щоб ускладнити просування наших підрозділів — через це багато районів міста стали “сірою” зоною, тому противник намагається обійти його стороною.
За вашими даними, чи залишилися у Гуляйполі цивільні?
Малоймовірно, що там значна кількість місцевих. Насправді місто фактично перетворилось на поле бою: центральні райони — “сіра зона”, на околицях є позиції і наших сил, і противника. Бої тривають не лише за межі міста, а й за сусідні населені пункти. Мета окупантів — закріпитись на півдні України, зокрема остаточно взяти під контроль Запорізьку область, або принаймні наблизитися до її адміністративних центрів, щоб чинити більше тиску на населення.
Яка відстань розділяє росіян із Запоріжжям?
Найближча позиція противника — поблизу Степногірська, в районі берегів колишнього Каховського водосховища. Це близько 25 км до передмість Запоріжжя. Місто страждає від ударів “Шахедів”, дронів з оптоволоконним зв’язком, баражуючих боєприпасів типу “Молнія-2”, КАБів, а також балістичних і крилатих ракет — удари летять з півдня, зі сходу і навіть з боку Таганрога. Постраждали й сусідні населені пункти — Комишуваха, Вільнянськ і Оріхів, який фактично на лінії фронту.
Також під обстрілами опиняються райони на півдні Дніпропетровщини: селище Покровське, а по правобережжю — Нікополь та Марганець, що лише за кілька кілометрів від лінії зіткнення. Щоденно — загиблі, поранені, руйнування критичної інфраструктури: житлових і адміністративних будівель, ліній електропередач, газопроводів. Окупантам вигідно підходити ближче до Дніпра, ймовірно, з метою контролю над лівим берегом та подальшого тиску на міста, включно з Дніпром.
Деякі аналітики заявляли, що Гуляйпільський напрямок торік став найпровальнішим для ЗСУ. Можете пояснити, що там сталося?
Протягом кількох місяців ворог систематично бив по нашим інженерним спорудам, що призвело до руйнування укріплень на великих ділянках. Схожа тактика вже застосовувалась раніше — наприклад, на Новопавлівському (нині Олександрівському) напрямку: руйнування оборонних споруд дозволяло противникові просуватись. Москва ставила завдання вийти на адміністративні кордони Запорізької, Дніпропетровської та Донецької областей — і за півтора року ворог частково реалізував це завдання.
Зараз росіяни дещо зосередились на заході, намагаючись вийти в напрямку Покровського Дніпропетровщини, а Гуляйполе стоїть на їхньому шляху. Там щодня точаться десятки штурмів, у яких беруть участь сотні військовослужбовців. Сьогодні в районах боїв діє вже третя ротація угруповання російських сил — тому називати це “провалом” ЗСУ некоректно. Натомість провал може полягати в організаційних кроках ворога, наприклад, в поспішній мобілізації без адекватної підготовки. У січні 2026 року противник провів 1 326 атак в операційній зоні Сил оборони Півдня, з яких 62% (974 атаки) припало на Гуляйпільський напрямок — активність там зросла майже на 20% порівняно з груднем 2025-го.
Як ви можете схарактеризувати обстановку на Херсонщині?
Інтенсивність бойових зіткнень у Херсонській області менша, ніж у Запорізькій, але штурми тривають. Противник веде диверсійно-розвідувальні дії, шукає розташування наших вогневих засобів, інженерних загороджень та деталей оборони. Активність помітна в районі островів Білогрудий і Круглик.
Як здійснюється контроль над островами з обох боків?
Острови — складна місцевість для оборони: мало рельєфу, відсутні капітальні споруди, більшість площ покриті очеретом, під яким легко підступає вода. Сховатись там важко — дрон швидко виявить позиції. Наші спостережні пости розташовані на більшості острівної зони; ворог теж має кілька точок ближче до лівого берега і проводить ротації, логістичне забезпечення цих постів.
Що являє собою такий спостережний пост росіян?
Зазвичай це одна-дві людини, сховані в невеликому укритті, іноді під антитепловізійним плащем. Ворог сам іноді «світить» такі пости, коли переправляє туди провізію або боєприпаси — наприклад, за допомогою дрона. Як тільки зафіксовуємо такі дії, намагаємось знищити ці точки.
Особлива уразливість виникла, коли Дніпро частково замерз: окупанти пробували товкти кригу, щоб спустити плавзасіб, але наші підрозділи помічали ці спроби і завдавали по них ударів. Бували й курйозні випадки, коли група окупантів в бронежилетах пробігла по льоду — лід зламався, і вони потрапили в біду.
Де на Херсонщині росіяни поводяться найактивніше?
Найгарячіше — поблизу Антонівських мостів (автомобільного й залізничного), де є тверда берегова лінія і можливість обладнати позиції. Це найвужче місце річки Дніпро: ширина до тисячі метрів. Ворог постійно намагається підійти з боку Олешок і вибити наші підрозділи з цих рубежів, навіть пробував переправлятися плавзасобами, щоб атакувати з тилу — спроби були в районі Кринків і Козачих Лагерів, але їх відбито.
Прикро, що інтенсивність обстрілів правого берега не знижується: ворог завдає ударів по Херсону та передмістю, не гребуючи ударами по мирному населенню, громадському транспорту та рятувальникам.
Нещодавно з’явилась інформація про те, що ворогу довелось відійти з острова Олексіївський. Чим він важливий для ЗСУ?
На цьому досить великому острові ворог мав опорні позиції, які використовував як своєрідну базу для підготовки штурмових дій від Олешок. Після ударів по місцях їхнього зосередження окупанти були змушені залишити острови — ми не заявляємо про повне звільнення, але зробили їх експлуатацію дуже затратною для ворога. Тепер перед штурмом їм ніде відпочити або переозброїтися близько до лінії фронту, що ускладнює їхні плани.
Доводилося чути про побоювання жителів правобережжя про те, що ворог, скориставшись замерзлим Дніпром, спробує пробратися у Херсон…
Дніпро рідко замерзає повністю біля Херсона через течію. Навіть якщо частина поля замерзне, це не робить операцію по захопленню міста простою: потрібно провести величезну кількість людей, техніки та забезпечити логістику — і при цьому ризики атак дронами, мінування, артобстрілів залишаються високими. Тому такі сценарії малоймовірні і надзвичайно витратні для противника.
А чи відомо щось про перегрупування противника на Херсонщині?
На тимчасово окупованому лівобережжі Херсонщини були підрозділи двох повітряно-десантних полків рф, які перекидаються на Запоріжжя — поблизу Магдалинівки й Оріхова — для посилення штурмових дій. Частину пошкоджених або виснажених підрозділів відправляють на відновлення. Також противник планує залучити для контролю лівобережжя низку добровольчих формувань — наприклад, підрозділи типу БАРС-33, козачі розвідувально-штурмові формування — для організації спостережних постів з метою ППО проти наших дронів.
За нашими даними, частина підрозділів, які діяли на Оріхівському напрямку, зокрема підрозділ “Юг-Ахмат”, повертається до Чечні. У січні на півдні ворог поповнив штурмові підрозділи приблизно 1 300 особами із сумнівного контингенту — це в’язні та люди з хронічними хворобами, зокрема гепатитом С. Перспективи таких підрозділів сумнівні: або вони швидко виведені з ладу, або потраплять у полон, де їм нададуть медичну допомогу.
Чи потрапляли у полон іноземці, які воюють на боці рф?
Так — серед полонених були кубинці, громадяни африканських і азійських країн, сирійці. Росіяни широко використовують іноземних найманців у штурмових діях. Часто під час допитів ті стверджують, що нібито приїхали “працювати”, але реальність інша — якщо людина опиняється проти волі на фронті, логічною реакцією було б тікати, а не залишатись у зоні боїв.
Чи готує супротивник якісь нові підрозділи?
Розвідка повідомляє, що на Олександрівському напрямку ворог готує особовий склад для штурмових груп у навчальних центрах на тимчасово окупованих територіях Запорізької і Херсонської областей. Туди ж перекидають бронетехніку для формування мобільних бронегруп у складі двох танків, кількох бронемашин і мотоциклів — таких груп у росіян уже близько десятка, і ще до десятка планують підготувати найближчим часом.
Також готується експеримент із використанням живих коней: були поодинокі спроби, де двоє російських вершників намагались проникнути в наш тил. Ідея — застосувати коней замість мотоциклів чи багі, щоб зменшити акустичну помітність. Проте ймовірність великої втрати тварин висока, а сам метод виглядає доволі ризикованим для людей. Водночас противник використовує різні засоби для транспортування груп: від перероблених автобусів до електросамокатів і квадроциклів — головне, доставити людей у потрібну точку, навіть якщо потім техніку покинуть.
Чи відомо, що наразі відбувається у невизнаному Придністров’ї?
У Придністров’ї ворог зосередив зусилля на охороні артилерійського складу у селі Ковбасна та на підтримці діяльності аеродрому “Тирасполь”, який може стати майданчиком для запусків ударних і розвідувальних дронів по території України, зокрема по Одеській області та Одесі. Тамтешні підрозділи — це переважно російські контингенти разом із місцевими силами — щоденно відпрацьовують дії під умовну тривогу, перевіряють системи зв’язку й тримають режим посиленої служби. Також тривають розвідувальні заходи й облаштування інженерних споруд на кордонах.
За оцінками, в регіоні може перебувати до 7–8 тисяч озброєних осіб (включно з місцевою “поліцією” й приблизно двома тисячами російських військових). Ми розуміємо, що для потужного наступу у них там немає ресурсів, але вони здатні створювати диверсії, провокації та завдавати ударів дронами у глибокий тил, що становить постійну загрозу.
Не варто забувати й про наявність у ПМР реактивних систем залпового вогню, зокрема “Градів”, які потенційно можуть вражати цивільні цілі на прикордонних територіях, включно з Одеською областю.
Можете також розказати про ситуацію на Кінбурнській та Тендрівській косах?
На Кінбурнській косі ворог сконцентрував зусилля на утриманні займаних позицій, веденні повітряної розвідки і систематичних обстрілах, у тому числі мінометних. Там фіксуємо близько десятка дронових атак щодня; зручною мішенню для них є Очаків та інші прибережні населені пункти. Противник також побоюється десантної операції з нашого боку, тому посилює берегову охорону і дронові засоби. Ми в свою чергу регулярно завдаємо ударів по їхніх розрахунках і складах.
На Тендрівській косі у ворога наявна флотилія невеликих катерів (колишні перекинуті з Севастополя), які використовуються для логістики, навчань з форсування Дніпра й патрулювання.
Які “болючі точки” півдня ви можете ще назвати?
Важливими проблемними точками залишаються пуски балістичних ракет з тимчасово окупованого Криму, масовані атаки “Шахедів” по південних регіонах та використання морських носіїв ракет. Крім того, під контролем ворога — Запорізька АЕС, яку вони використовують як опорну точку та центр підготовки операторів дронів. Також росіяни використовують Нікополь як полігон для випробувань певних систем.
Слід додати, що Одеса та Одеська область також перебувають у зоні ризику: морські запуски крилатих та балістичних ракет, удари безпілотників і атаки з моря можуть завдавати шкоди прибережним населеним пунктам і інфраструктурі.
Чи відомо, скільки на півдні України зосереджено ворожих сил та озброєння?
Через південний театр проходить близько третини всієї лінії бойового зіткнення — там зосереджено приблизно 200 тисяч російських військовослужбовців. Їхнє оснащення включає понад тисячу танків, більше трьох тисяч броньованих машин, близько двох тисяч артилерійських систем та 500 реактивних систем залпового вогню. Є також значна кількість літаків і вертольотів. За структурою — майже 35 бригад, понад 70 окремих полків і понад 30 окремих загонів та батальйонів.
Це — загальне угрупування, яке включає сили у Запорізькій області, тимчасово окупований Крим, Чорноморський флот рф та інші підрозділи. Частина цього об’єднання ідентифікується як угруповання “Дніпро”, до складу якого входять кілька армій і корпусів. Оскільки сухопутна лінія фронту на півдні переважно проходить по Запорізькій області, таке концентрація сил є значною і створює серйозні виклики для оборони регіону.
Створено за матеріалами: bessarabiainform.com
