Полювання на півдні Одещини: нові правила та нюанси для прикордонних територій

Полювання на півдні Одещини: нові правила та нюанси для прикордонних територій

Ключові моменти:

  • 17 жовтня на півдні Одеської області після чотирирічної перерви відкрили сезон полювання.
  • Кількість членів мисливських об’єднань скоротилася з 440 до 168 осіб.
  • Полювання дозволили проводити щосереди, щосуботи та щонеділі.
  • Воєнний стан передбачає додаткові обмеження для мисливців.
  • Полювати заборонено в п’ятикілометровій прикордонній зоні та державних лісах.
  • Виходити на полювання можна лише у світлу пору доби.
  • Перед кожним виходом мисливці мають повідомляти прикордонників.
  • У регіоні побільшало шакалів і лисиць.
  • Мисливські колективи облаштовують годівниці та підгодовують диких тварин.

Сезон відкрили після чотирирічної перерви

На півдні Одещини 17 жовтня відновили полювання. Сезон відкрили після чотирьох років перерви, однак через воєнний стан мисливці працюють за новими правилами.

Про кількість учасників, дозволені види полювання та обмеження розповів виконувач обов’язків голови об’єднання громадян «Мисливсько-рибальське підприємство Тарутинської районної організації» Сергій Бахов.

Бессарабські мисливці розкидають підкормку, фото з особистого архіву мисливців

Скільки людей зараз входить до вашого об’єднання? Як вони сприйняли відкриття сезону?

До початку повномасштабної війни в об’єднанні було 440 людей. У лютому цього року залишилося 168. Після відкриття сезону до нас повернулися ще 35 мисливців. Люди задоволені, що полювання нарешті дозволили. Так, діють обмеження воєнного стану, але для них це все одно важлива подія.

За яким графіком дозволили полювання під час воєнного стану?

Полювати можна тричі на тиждень: у середу, суботу та неділю. Наразі дозволене полювання на качок, голубів, перепілок, куріпок, лиску, куликів, фазанів, диких гусей, вовків, лисиць, єнотовидних собак і шакалів. Із 29 листопада до кінця року відкриють полювання на зайця-русака. На лисиць і шакалів сезон триватиме до 28 лютого наступного року.

Жителі колишнього Тарутинського району говорять, що шакалів і лисиць стало більше. Також згадують про випадки сказу.

У нашому районі таких випадків не реєстрували. Наскільки мені відомо, в Арцизькому районі одна людина захворіла після контакту з твариною. Шакалів справді стало значно більше. Нещодавно біля села Рівне Бессарабської громади люди бачили цілу зграю. Тварини завдають шкоди фермам і приватним господарствам. Тому ми попросили жителів повідомляти про місця, де вони скупчуються. За перші тижні сезону мисливці вже добули кілька шакалів.

Які обмеження діють для мисливців

Через воєнний стан учасники полювання повинні дотримуватися додаткових вимог. Сергій Бахов назвав три основні зміни.

Як саме змінилися правила?

По-перше, скасували сезонні відстрільні картки. Тепер документ потрібно оформлювати на кожен день полювання. Це створює певні незручності, але вимога зрозуміла. По-друге, полювання заборонили в п’ятикілометровій прикордонній зоні та в лісах державного лісового фонду. По-третє, виходити на полювання можна лише у світлу пору доби.

Ми також маємо ліцензію на відстріл диких кабанів. У районі траплялися аварії, коли кабан раптово вибігав на дорогу, а водій не встигав загальмувати. Хотілося б отримати більше ліцензій. Якщо наступного року полювання знову дозволять, сподіваємося на їх збільшення.

У Бессарабському готують годівниці
У Бессарабській громаді готують годівниці, фото з особистого архіву мисливців

Мисливство передбачає не лише добування тварин, а й догляд за природою. Що роблять члени об’єднання?

Із настанням перших заморозків ми почали облаштовувати біотехнічні споруди для підгодівлі тварин: годівниці та солонці. Заздалегідь заготовили сіно, зернову суміш і сіль. Як користувачі мисливських угідь, ми повинні вести облік тварин, охороняти їх і вкладати кошти в утримання територій. Якщо хочемо полювати самі та залишити ці угіддя дітям і онукам, маємо зберігати фауну.

Перед полюванням мисливці узгоджують вихід із прикордонниками

Про організацію полювання в умовах війни розповів житель села Єлизаветівка Іван Майдан. Він має 15 років мисливського досвіду, працює єгерем і очолює колектив, до якого входять мисливці з Буджака, Богданівки, Ганнівки, Олександрівки, Ламбрівки та Лісного.

Єгер із Лісного разом із сином робить годівниці для тварин
Єгер із Лісного разом із сином робить годівниці для тварин, фото з особистого архіву

Через війну ми не можемо полювати в п’ятикілометровій прикордонній зоні. На початку сезону передали до Білгород-Дністровського прикордонного загону списки мисливців для погодження. Перед кожним виходом повідомляємо прикордонників, хто саме і в якій кількості вирушає на полювання. Із собою маємо погоджену карту та чітко знаємо дозволені межі, розповів Іван Майдан.

Мисливців перевіряють прикордонники, поліцейські та фахівці мисливського господарства.

Найбільше люблю полювання на пернату дичину. Тут потрібні терпіння та навички. Уже під час першого виходу приніс додому фазанів. Останнім часом їх стало багато, а дружина приготувала з них манджу.

Хижаків можна добути лише тоді, коли розумієш їхню поведінку та вмієш перехитрити звіра. Водночас потрібно етично ставитися до здобичі. Наприклад, не можна залишати підранків, щоб тварина не страждала, зазначив мисливець.

Заготівля сіна для тварин у Бессарабській громаді
Заготівля сіна для тварин у Бессарабській громаді, фото з особистого архіву

Мисливська етика та контроль за здобиччю

В Одеській області почастішали випадки сказу. Тому впольованих шакалів і лисиць не беруть голими руками. Тварин збирають в одноразових рукавицях і передають ветеринарній службі.

Ми контролюємо та фіксуємо кожен трофей. Це потрібно для збереження популяцій і належного стану мисливських угідь. У нас є неписані правила. Наприклад, самок фазана не відстрілюємо. Якщо новачок помиляється, його можуть символічно «оштрафувати», скажімо, пляшкою вина.

Молодих мисливців навчаємо не лише техніки полювання, а й етики, поваги до тварин і природи. Також боремося з браконьєрством. Якщо бачимо пастки, одразу повідомляємо правоохоронців. Полювання має означати взаємодію з природою, а не її знищення, сказав Іван Майдан.

Для частини мисливців важливіша природа, ніж трофей

Олександр Куруч полює 42 роки. Він працює єгерем і вчителем фізичної культури у Веселодолинському ліцеї. У юності чоловік захоплювався риболовлею, а після строкової служби у спецвійськах почав полювати.

Олександр передав захоплення синам, які нині воюють. Найбільше він цінує буджацькі степи. Тому під час полювання або обходу угідь завжди бере із собою фотоапарат.

Єгер обходить територію разом із онуком
Єгер Сергій Мунтян обходить територію разом із онуком, фото з особистого архіву

До початку повномасштабної війни у Веселодолинському мисливському колективі було 30 людей. Тепер залишилося 15.

Добре, що полювання знову дозволили. Без нього я вже почав сумувати. Мисливцю, як і тварині, потрібно рухатися. Для мене головне не стільки здобути звіра, скільки побути на природі та поспілкуватися з друзями, розповів Олександр Куруч.

Під час заборони на полювання Олександр і його товариші продовжували працювати в угіддях. Вони розчищали природні джерела, будували годівниці й солонці, а також облаштовували майданчики для підгодівлі тварин.

Нині ці споруди наповнили зерном, сіллю та сіном.

Годівниця, яку зробили бессарабські мисливці
Годівниця, яку зробили бессарабські мисливці, фото з особистого архіву

Один із небагатьох чинбарів у районі

Олександр Куруч також уміє обробляти й вичиняти тваринні шкіри та хутро. У колишньому Тарутинському районі він залишається одним із небагатьох спеціалістів, які володіють цим ремеслом.

Чоловік називає себе чинбарем. Цього його навчив батько. За роки роботи Олександр обробляв шкури лисиць, вовків, єнотовидних собак, куниць, тхорів, нутрій і диких кабанів. Із заячими шкурами він не працює, оскільки вони надто тонкі.

Свій досвід Олександр передає молодшим мисливцям.

Дванадцять років тому нам вдалося вистежити вовків. Одного дня односелець зателефонував і сказав, що поблизу села, у тернині на балці, бачив зграю. Ми пішли туди із сином Сашком і ще двома мисливцями. Довго шукали, а потім знайшли двох вовчиць.

В одну я влучив одразу. Другу вистежував за слідами протягом п’яти годин і також добув. Дружина запитувала, чи не страшно мені поруч із вовками. Але під час полювання про це не думаєш.

Мисливець повинен мати знання, навички та фізичну витривалість. За день можна пройти 20–30 кілометрів. Важлива й взаємодопомога, адже під час полювання може трапитися різне. А головне потрібно любити природу. Справжній мисливець розуміє, що полювання є інструментом регулювання чисельності тварин.

*Чинбарство давнє традиційне ремесло, пов’язане з обробкою та вичиненням сирих тваринних шкір.

Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua