Ткаченко родом з Черкаської області. З кінця 1980-х до початку 1990-х він працював на міністерських посадах в уряді УРСР. Він був заступником голови уряду. У Верховній раді почав працювати з 1994 року та був депутатом від Селянської партії. У 2002 році став депутатом від Комуністичної партії.
У 1998 році Ткаченка було обрано головою парламенту. В той час Рада не могла визначитися з очільником протягом 3 місяців. Після цього в Україні з’явився новий термін “спікеріада”. Зокрема Ткаченко був останнім спікером, який мав підтримку лівої більшості.
Коли він очолив парламент, його заступниками стали комуніст Адам Мартинюк і соціал-демократ Віктор Медведчук.
Він є автором фрази: “Я не перший, але й не другий”. Такою була відповідь на запитання щодо того, хто в Україні головніше – президент чи голова парламенту.
Останні роки життя
Відомо, що останні 10 років Ткаченко хворів та переміщався тільки за допомогою інвалідного візка. У березні цього року йому мало виповнитись 85 років.
“Канівська четвірка”
У 1999 році Ткаченко став учасником так званої “канівської четвірки”. Це була коаліція з чотирьох кандидатів у президенти від опозиційних сил на противагу президенту Леонідові Кучмі. До неї входили сам Ткаченко, Євген Марчук, Олександр Мороз та Володимир Олійник. Однак пізніше Ткаченко зняв свою кандидатуру на користь комуніста Петра Симоненка.
Нагадаємо, РБК-Україна писало про те, що нещодавно з життя пішов ексдержсекретар США Генрі Кіссінджер. На момент смерті політику було 100 років.
Термінові та важливі повідомлення про війну Росії проти України читайте на каналі РБК-Україна в Telegram.
