У повстанні брали участь озброєні дружини більшовиків, анархістів та інших політичних сил, яких в Одесі на той час було чимало. Почалися заворушення з Молдаванки, і поступово вони, наче пожежа, перекинулися на Косарку, в район Серединської площі, і Пересип. До повстання, відчувши поживу, долучилися і кримінальні елементи міста — понад 200 бандитів.
Увечері 4 лютого банди з Молдаванки з’явилися в самому центрі Одеси — на Тираспольській, Преображенській і Дерибасівській вулицях. Дорогою вони зупиняли офіцерів і поліцейських агентів, яких нещадно вбивали. «Революціонери» разом із бандитами проводили «реквізиції» в магазинах, тобто займалися звичайним грабунком. Причому «реквізували» абсолютно все — від продуктів до ювелірних виробів. Було розгромлено готель «Пасаж», аптеку Гаєвського, магазини братів П’явок, Клозмера, Бебеша.
Грабежам піддавалися також і перехожі, яким не пощастило опинитися на шляху бандитів. Наприклад, на Соборці з Карла Томського, відомого одеського кіноактора, вдень зняли шубу, також пограбували інкасатора робітничої профспілки та інженерне відомство, звідки винесли 900 тисяч рублів.
Приборкати «повстання» змогли тільки військові дружини з броньовиками і кулеметами, за участю «малоросійського партизанського добровольчого селянського загону» одіозного отамана Іллі Струка, який відступив до Одеси разом із білими з Києва. Банди вдалося розігнати, при цьому загинуло близько 40 бандитів. Командувач одеським укріпленим районом і начальник гарнізону полковник Стессель підтягнув частини до околиць міста і перекрив бандитам шлях до відступу. Після цього ще кілька днів, до 6 лютого включно, проводилися облави і розстріли підозрілих осіб.
Джерела: porto-fr.odessa.ua, grad.ua
