Мало хто здогадується, але сучасна магістраль, відома як проспект Українських Героїв, колись мала шанс простягнутися аж до морського порту. Саме такий грандіозний задум належав автору першого генерального плану Одеси Францу де Воллану: він мріяв створити для молодого міста широку, величну бульварну вісь за європейським зразком. Проте архітектурні рішення XIX століття, військові події, чергові зміни влади та низка перейменувань зробили з проєкту зовсім іншу міську артерію. Сьогодні дерева, старі будинки й сквери на цій вулиці зберігають спогади набагато глибші, ніж може помітити випадковий перехожий.
Від Великого проспекту до символу сучасної України
Історія цієї магістралі починається наприкінці XVIII століття, коли військовий інженер Франц де Воллан закладав генеральний план Одеси. Тоді майбутній бульвар отримав імʼя Великий проспект і став однією з головних осей забудови міста. За задумом він мав бути надзвичайно широким — приблизно 80 метрів, щоб нагадувати собою одеський еквівалент відомих європейських бульварів.На початку XIX століття проспект перетворився на один із ключових центрів торгівлі: він звʼязував Грецьку площу, Старий базар і майбутній Привоз, ставши головним шляхом між найважливішими ринками міста. Уздовж нього працювали численні торгові ряди — єврейські, караїмські, німецькі та інші, куди щодня сходилися тисячі одеситів.Після смерті імператора Олександра I магістраль отримала назву Олександрівський проспект і набула відомості далеко за межами міста. У XIX столітті тут кипіло торгове життя — діяли:
- магазини тканин;
- галантерейні крамниці;
- капелюшні салони;
- книгарні;
- різноманітні лавки.
Одеські купці мали власні традиції торгу: покупцям радили не погоджуватися на першу названу ціну, оскільки торг був невід’ємною частиною місцевої культури.
Проспект, який неодноразово змінював назву
Доля цієї вулиці тісно повʼязана зі змінами політичних режимів. Після встановлення радянської влади у 1927 році Олександрівський проспект перейменували на честь лейтенанта Петра Шмідта.За часів румунсько-німецької окупації під час Другої світової війни проспект отримав іншу назву — проспект Гітлера. Саме цей період приніс одній з найтрагічніших сторінок його історії: після диверсії проти німецької комендатури дерева вздовж проспекту використовували як місце масових розстрілів заручників.Після визволення міста радянська влада спочатку повернула назву Шмідта, а згодом, через кілька тижнів, перейменувала магістраль на проспект Сталіна. Коли в 1961 році почали розвінчувати культ особи, її перейменували на проспект Миру.Тільки в 1995 році історична назва Олександрівський проспект була офіційно відновлена і зберігалася майже три десятиліття. У травні 2023 року в межах процесу дерусифікації міська рада не ухвалила рішення перейменувати його на проспект Українських Героїв.
Історичні будівлі
Колись проспект починався майже від сучасної Дерибасівської і мав продовження в напрямку порту. Проте повністю реалізувати грандіозний задум де Воллана не вдалося: зведення приватних споруд, зокрема Будинку Торічеллі та кількох інших помітних будівель, фактично розірвало первісну планувальну вісь.У кожного кварталу проспекту своя історія. Однією з важливих споруд є будинок колишньої духовної семінарії, споруджений у другій половині XIX століття — там готували майбутніх священнослужителів, а також викладали іноземні мови й світські дисципліни.Ще однією значною памʼяткою є будівля першої єврейської гімназії. На початку XX століття сюди приїжджали учні з різних регіонів, бо тут можна було отримати якісну освіту.Окрему увагу заслуговує історія Покровської церкви. Колись цей величний храм займав цілий квартал між сучасними вулицями Єврейською та Жуковського; саме тут були встановлені одні з перших міських годинників, за якими звіряли час мешканці центральної частини Одеси. У 1930‑х роках храм знесли, а з його каменю збудували школу, що нині відома як одна з міських гімназій.
Цікаві сторінки міського життя
Наприкінці XIX століття взимку на проспекті облаштовували ковзанку, яка була популярним місцем відпочинку для мешканців різного віку.Назустріч Покровській церкві у 1870‑х роках встановили фонтан, який став одним із прикрас проспекту; багато років потому його реконструювали й перетворили на памʼятник‑фонтан правоохоронцям, загиблим при виконанні службових обовʼязків.У різні періоди проспект був вимощений бруківкою, пізніше отримав асфальтове покриття. Після масштабного благоустрою в середині XX століття зелена центральна алея остаточно сформувалася й перетворилася на улюблену зону відпочинку мешканців.
Яким може стати проспект Українських Героїв
Останніми роками навколо проспекту точаться активні дискусії щодо його подальшого розвитку. Команда одеських архітекторів Archhab представила концепцію сучасного громадського простору.Проєкт передбачає створення кількох тематичних зон: одна зони присвячена українським Героям і має стати місцем памʼяті, інша — книжковому простору, ще одна — відпочинку й сімейним активностям. Архітектори також пропонують розширити зелені насадження, облаштувати нові дитячі майданчики, спортивні зони та комфортні рекреаційні простори.Найцікавішою ідеєю стали легкі пішохідні переходи у вигляді мостів над перехрестями. За задумом авторів, це дозволить пройти зеленою віссю від Старобазарного скверу майже до моря з мінімальним контактом із автомобільним рухом.Ще одним елементом концепції є відновлення історичної ярмаркової вежі в Старобазарному сквері — двісті років тому вона була символом початку й завершення міської торгівлі, а сьогодні може стати новою туристичною привабливістю.Новітня назва проспекту логічно вписується в його історію: якщо раніше вулиця відбивала вплив імперських чи радянських часів, то сьогодні вона стала символом памʼяті про людей, які захищають незалежність України.
Нагадуємо
В Одесі планують реставрацію будинку Ашкіназі на Рішельєвській та будинку Зонтага на Приморському бульварі. Під час робочої зустрічі вже погодили перші практичні кроки для реалізації грантової угоди між Україною та Італією.
Створено за матеріалами: 048.ua
