Російська пропаганда відреагувала на петицію щодо пам’ятника Пушкіну в Одесі
Російські інформаційні ресурси знову сфокусувалися на Одесі, використавши петицію про зміну бюста Олександра Пушкіна як привід для чергової хвилі істеричних заяв. Представниця МЗС Росії Марія Захарова охарактеризувала процес деколонізації з образною риторикою, порівнявши його з сюжетом роману Булгакова «Собаче серце», при цьому проігнорувавши офіційні рішення української влади, ухвалені ще в 2024 році.
Захарова різко відреагувала на петицію, опубліковану на сайті Одеської міської ради, яка пропонує замінити бюст Пушкіна на пам’ятник українському блогеру та документалісту Антону Птушкіну. Коментуючи ініціативу, вона вдалася до типової для російської дипломатії емоційної оцінки, намагаючись представити деколонізацію як ознаку культурного занепаду.
“Какая страна, такие и герои… Такое впечатление, что мы видим новую экранизацию “Собачьего сердца”. Швондеры с опорой на шариковых правят свой сатанинский бал”, — заявила Захарова.
Російські ЗМІ підхопили її слова, формуючи уявлення про нібито хаотичне нищення культурних цінностей в Одесі. При цьому ключова інформація замовчується: петиція не є безпосередньою підставою для демонтажу пам’ятника, а відображає суспільний запит на перетворення публічного простору.
В самій петиції вказано, що ініціатива встановити пам’ятник Антону Птушкіну аргументується його внеском у розвиток документального кіно, популяризацію туризму та промоцію Одещини. Автори звернення також наголошують, що в умовах війни бюджетні кошти слід витрачати максимально економно, і, у випадку нестачі фінансування, ініціативна група готова частково профінансувати трансформацію пам’ятника за власний рахунок.
Натомість російська пропаганда навмисно змішує різні факти, подаючи ситуацію в перекрученому вигляді. У матеріалах росЗМІ публікують одночасно посилання на петицію, коментарі колишнього мера Геннадія Труханова та власні інтерпретації, при цьому ігноруючи офіційні документи українських органів влади.
За інформацією Департаменту міжнародного співробітництва, культури та маркетингу Одеської міської ради, пам’ятник Пушкіну на вулиці Італійській не має державної охорони і включений до переліку об’єктів, що підлягають демонтажу як символи російської імперської політики. Таке рішення було ухвалене на рівні Одеської обласної військової адміністрації ще в липні 2024 року, а виконком міськради визначив відповідального замовника робіт з демонтажу.
У відповіді департаменту також зазначено, що конкретні строки демонтажу наразі не відомі, проте факт вилучення пам’ятника з публічного простору затверджено й не підлягає перегляду. Тож питання стоїть не в тому, чи демонтують пам’ятник, а коли саме це відбудеться.
Громадський рух “Деколонізація. Україна” гостро відреагував на маніпуляції російських медіа та одночасно розкритикував зволікання з боку місцевої влади. Активісти наголошують, що, попри відсутність Геннадія Труханова при владі, інерція його політики продовжує впливати на процеси в Одесі, а профільні департаменти часто обмежуються формальними відповідями.
Учасники руху вважають, що приклад з пам’ятником Пушкіну демонструє системні проблеми:
- затягування виконання рішень, ухвалених ще в 2024 році;
- відсутність публічних термінів демонтажу;
- небажання окремих посадовців брати на себе відповідальність;
- використання бюрократичних процедур як засобу саботажу деколонізаційних кроків.
Істерична реакція Марії Захарової свідчить, що для Кремля Одеса зберігає символічне значення імперського впливу. Москва традиційно намагається втручатися у внутрішні процеси України через культурні маркери, змальовуючи будь-які зміни як «знищення спадщини». Насправді ж йдеться про відновлення історичної справедливості та реалізацію суверенного права України формувати свій публічний простір.
Створено за матеріалами: 048.ua
