Як зазначається у матеріалі, Путін міг би переглянути своє рішення, якби Захід зміг скоротити нафтові доходи Росії.
Навіть якщо надходження від вуглеводнів залишаться на колишньому рівні, російському уряду доведеться тиснути на своїх громадян. Економіка перегрівається, оскільки Путін, який щойно отримав новий шестирічний термін для продовження свого 24-річного правління, вкладає дедалі більше грошей у війну. Витрати на оборону, які цього року закладено у бюджеті на суму 118 млрд доларів, потроїлися з початку війни. Інфляція складає 7,7%.
Центральний банк підняв відсоткові ставки до 16% і заявив, що офіційна вартість запозичень повинна залишатися високою протягом “тривалого періоду”, щоб знизити інфляцію до цільового показника в 4%. Уряд запровадив контролю над рухом капіталу, щоб підтримати рубль.
Уряду також необхідно буде вжити фіскальних заходів, щоб привести внутрішнє споживання у відповідність до виробництва. На першому місці у списку, швидше за все, опиниться підвищення податків, орієнтоване на багатших людей та компанії. Путін уже дав про це сигнал. Хоча такі рішення будуть непопулярними серед деяких, він не зустріне опору
Гармати замість олії
Путін хвалиться, що минулого року зростання економіки Росії становило 3,6%, що більше, ніж у будь-якої з багатих демократій “Великої сімки”, які підтримують Україну. ВВП зросте на 2,6%, цього року та 1,1% наступного року, прогнозує Міжнародний валютний фонд.
Але основна картина не така гарна, як кажуть цифри. По-перше, військова економіка за своєю природою не виробляє товарів, які можуть споживати звичайні люди. Оскільки уряд спрямовує більшу частину національного доходу на виробництво танків та снарядів, на споживчі товари та послуги буде менше грошей, каже Тім Еш, стратег RBC BlueBay Asset Management.
Уряд захистив населення від економічних витрат війни, здійснивши рейдерство у своєму фонді національного добробуту для фінансування дефіциту бюджету, який становив 3,7% ВВП минулого року. Але це нестабільно, оскільки ліквідні активи фонду впали більш ніж удвічі з того часу, як Путін вторгся в Україну два роки тому, і зараз становлять лише 2,7% національного доходу. Так чи інакше військова економіка витіснить невійськові витрати. Це відбудеться за рахунок підвищення податків, інфляції, високих процентних ставок та скорочення видатків.
Більше того, війна завдає шкоди середньостроковим перспективам Росії. Західні санкції позбавляють її передових технологій. Продуктивність праці, яку Путін мріє збільшити, у перший рік війни впала на 3,6%. Інвестиції впали до 19,7% ВВП у 2022 році з 21,4% у 2017 році.
За даними уряду США, близько 315 тисяч російських військовослужбовців загинули або зазнали поранень, тоді як незалежне видання Re:Росія оцінює, що понад 800 тисяч людей залишили країну до липня минулого року. Цей витік мозку молодих і освічених людей є ще одним гальмом для економіки.
російська рулетка
Хоча економіка, схоже, перебуває у стані стагнації, президент РФ не стикається з будь-якими внутрішніми фінансовими обмеженнями, що перешкоджають продовженню війни. І при цьому він поки не перебуває під будь-якими зовнішніми обмеженнями.
Путіну вдалося витримати, оскільки Росія, як і раніше, багато заробляє на вуглеводнях. Незважаючи на те, що союзники України наклали ембарго на її нафту, а Європа знайшла альтернативу її газу, 2023 року Росія мала профіцит поточного рахунку у розмірі 51 млрд доларів. Хоча цей показник менший за рекордні 238 млрд доларів у попередньому році, Москва все ще перебуває в плюсі.
Ситуація може змінитись, якщо союзники України зможуть знизити експортні доходи Росії настільки, що вона опиниться у дефіциті, каже Джейкоб Нелл, старший науковий співробітник Київської школи економіки. Він стверджує, що Росія, а до неї Радянський Союз зіткнулися з кризою, коли поточний рахунок став негативним.
Оскільки за необхідності Росія могла б трохи скоротити імпорт, за оцінками Нелла, експорт має впасти приблизно на 80 млрд доларів, перш ніж Путіну доведеться вжити крайніх заходів для стабілізації економіки. Близько 30 млрд доларів із цієї суми можуть бути отримані за рахунок посилення газового ембарго, а також обмежень на експорт добрив та металів, таких як нікель. Але основну частину видатків має бути отримано за рахунок зниження ціни, яку Москва отримує за свою нафту, до 50 доларів за барель.
Це легше сказати, аніж зробити. Наприкінці 2022 року країни “Великої сімки” та інші союзники запровадили ціновий ліміт на російську нафту у розмірі 60 доларів за барель. Проте нафта марки Urals торгується на рівні близько 71 долара за барель, що приблизно на 14 доларів нижче за ціну сорту Brent. Хоча Сполучені Штати посилили санкції щодо танкерів, які порушують цінову межу, Росія може частково обійти їх, використовуючи свій власний флот.
Союзникам України може поталанити, якщо світові ціни на нафту різко впадуть. Без цього їм будуть потрібні набагато жорсткіші заходи, щоб знизити ціну, яку Росія отримує за свою нафту, до 60 доларів, не кажучи вже про 50 доларів.
Ключем до досягнення цієї мети буде переконати Індію, найбільшого імпортера російської морської нафти, перестати платити ціну вище за встановлену межу, каже Нелл. Тоді країна могла б отримати зиск від дешевшої нафти, а її нафтопереробники могли б збільшити свої прибутки.
Проблема в тому, що Росія може відмовитись продавати нафту за такими низькими цінами і натомість обмежити видобуток. Це призведе до зростання світових нафтових цін, що завдасть збитків Індії, а також союзникам України. Хоча скорочення постачання нафти завдасть шкоди Росії, Путін, можливо, буде готовий на якийсь час піти на ризик, якщо високі ціни на нафту підвищать шанси Дональда Трампа на перемогу на президентських виборах у листопаді в США.
Союзники України поки що не готові йти на необхідний ризик, щоб розтрощити доходи Росії. Поки вони цього не зроблять, Путін не матиме фінансової причини припиняти боротьбу, наголошується в матеріалі Reuters.
