Після прильоту: тиша і тривога
Ми йдемо по Михайлівській площі, потрапляємо на благодійний обід, що відбувається тут щосуботи, дивимось, як бавляться на дитячому майданчику одесити… І тиша… Бо тут зазвичай завжди тиша.
А ще – чи не на кожному кроці – отой жах: наслідки прильоту рашистської ракети.
Трагічний перелік одеських ран під час цієї війни… Тепер сюди потрапила й Михайлівська площа, й вулиці, що поруч…
Біля одеської школи номер один продовжуються рятувальні роботи… На самій площі – багато вікон вже з фанерою… Церква на площі, яка постраждала від «прильоту» зовні здається цілою. Але це тільки так здається. Бо ж хоч і тимчасово полагодили стелю, але ж 75 вікон навіть фанерою не встигли ще закрити…
Рятувальні роботи тривають
А ось і корпуса житлового комплексу… Сучасні багатоповерхівки теж немов «оніміли». І це теж тільки здається: рятувальні роботи все ще продовжуються. Люди кажуть тихо, проходячи повз ЖК: «Який жах!».
Дійсно, жах… А поруч ще квітнуть троянди – і це у грудні, і це – на «фоні» понівеченого корпусу.
Потрапляю на двір. Скло, огороджувальні стрічки, рятувальники все ще працюють: з нещасних почорнілих вікон щось постійно вилітає. Щось – це те, що ще позавчора було домашніми речами. Необхідними, важливими, з любов’ю придбаними заради затишку в оселі.
Діти війни та незламна ялинка
Дві дівчинки – Катерина і Ярослава – місцеві. Живуть у цьому ж житловому комплексі, тільки в іншому корпусі. Поруч з дитячим майданчиком гарно вбрана ялинка. Її вже назвали незламною: попри той клятий прильот з жахливими наслідками, місцеві ввечері все ж увімкнули на ній гірлянди…
Дівчатка розказують, що було лячно, коли все це сталося… Але, зізнаються, на початку війни було ще страшніше… Ще й додають ці діти війни: «Все буде добре!», немов мене заспокоїти намагаються.
Катерина і Ярослава
Фотографую незламних дівчаток біля незламної ялинки. Вони обидві демонструють мені пальчиками літеру «V».
«V» – це «Viktory». «Viktory» – це наша Перемога.
Фото авторки
