Диверсант зі стажем
Роман Шухевич народився у Львові. Він був одним із перших учнів у школі, займався спортом і мріяв переплисти Ла-Манш. Закінчив політехнічний інститут і заочно музичний.
1941 року, пройшовши військову підготовку у німецькій розвідувально-диверсійній школі, Шухевич став одним із командирів батальйону «Нахтігаль», сформованого з українців. Проте воювати за фашистів українські патріоти не збиралися — знання, здобуті у німців, вони хотіли використати для створення української армії. Тому Шухевич утік, і гітлерівці оголосили його у розшук.
Не менш азартно Шухевичем полювали і радянські спецслужби. Його оголосили у всесоюзний розшук, а фотографії розмістили у всіх орієнтуваннях.
Незважаючи на це, Шухевич примудрився пройти лікування у Лермонтовському санаторії Одеси — під носом у агентів КДБ.
Кардіограма з ризиком для свободи
Навесні 1948 року Роман Шухевич за фіктивними документами на двох учителів у супроводі підпільниці Галини Дідик прибув до Одеси на лікування.
Вони придбали курс дорогих оздоровчих процедур і протягом півтора місяця лікувалися у кардіолога Неллінгера та професора Сігала.
Шухевича також обстежили в одному із військових шпиталів Одеси, де був рідкісний апарат для зняття кардіограми. Кожен візит до лікаря був ризикованим, і поки Шухевич був на процедурах, Дідик чекала на нього під дверима з пістолетом у кишені, а сам Шухевич не розлучався з ампулою отрути.
Удвох з Дідиком вони гуляли центром Одеси, бували в музеях та театрах, фотографувалися, але ніхто на них навіть не звернув уваги. При цьому у фальшивому паспорті Шухевича була вклеєна така сама фотографія, яка фігурувала у всіх орієнтуваннях та документах КДБ.
Через рік Шухевич приїжджав на лікування до Лермонтовського санаторію ще раз, за тими ж документами. Тоді купаючись у морі, він втратив медальйон-ікону, який йому подарувала мати, і вважав це поганою прикметою. З Одеси він їхав із передчуттям швидкої смерті.
Помер Роман Шухевич 5 березня 1950 року — застрелився, коли його намагалися заарештувати.
Ще на тему:
