У липні Росія постачала до Індії близько 1,7 мільйона барелів на день. Проте в даний час державні нафтопереробні заводи Індії знижують обсяги спотових закупівель, очікуючи на офіційний позицію Нью-Делі. Дії приватних переробників поки що залишаються невідомими.
Китай – основний кандидат, однак ситуація складна
Китай, найімовірніше, стане головним напрямком для надлишкової нафти. Пекін не визнає санкцій і вже закуповує нафту з Росії та Ірану. Але в нього є побоювання щодо надмірної залежності від одного постачальника. А також економічне зростання Китаю наразі не може похизуватися високими темпами, а переробка нафти зазнає обмежень через внутрішні чинники.
Крім того, президент Дональд Трамп вже погрожував посилити тиск на китайський імпорт російської нафти.
«Якщо хтось і зможе це зробити, то це китайці, – вважає аналітик Sparta Commodities Ніл Кросбі. – Однак якщо Трамп почне тиснути на Китай відкрито, чи варто йому взагалі мати справу з цією сировиною?»
Вплив на ринок: збільшення цін і нестабільність
Якщо значний обсяг нафти залишиться без покупців, світові ціни можуть підскочити. За оцінками Capital Economics, дефіцит може спричинити зростання на 10-20 доларів за барель. Торговці повідомляють, що Китаю вже пропонуються партії російської нафти Urals з поставкою в жовтні.
Китайські НПЗ зазвичай надають перевагу сорту ESPO з Далекого Сходу Росії, а також дешевій іранській нафти. За даними FGE і Kpler, Китай здатний переробляти від 400 тисяч до 700 тисяч барелів Urals на добу. Однак навіть за зниження цін це залишає на ринку значний обсяг зайвої нафти.
Конкуренція між сортами: якість і ціна
Сорти ESPO і Urals торгуються приблизно на 2 долари вище за світовий еталон Brent, проте доставка ESPO обходиться дешевше. Іранська нафта, навпаки, на 4 долари дешевша за Brent.
Проте сорт Urals поступається за якістю – він містить більше металів. «Незалежним китайським НПЗ це не до вподоби», – говорить аналітик Kpler Муюй Сюй.
Інші варіанти: Туреччина та сама Росія
Ще одним потенційним покупцем може стати Туреччина, яка наразі імпортує близько 6% російського експорту нафти. Проте місцеві НПЗ можуть не впоратися з великими обсягами Urals. «Туреччина не захоче бути під ударом США», – зазначає економіст Capital Economics Ніколас Фарр.
Обмежені можливості зі зберігання можуть змусити Росію самостійно переробляти або складовувати частину нафти. За даними Rystad Energy, Росія може тимчасово розмістити до 100 мільйонів барелів на суші. Також існує потенціал наростити переробку до 500 тисяч барелів на добу до кінця року.
Проте такі зміни вимагатимуть часу. Надлишкова нафта може бути тимчасово відправлена на зберігання, як це було на початку повномасштабної війни проти України у 2022 році. «Якщо ціна буде вигідна – нафта почне надходити. Але питання в тому: хто наважиться це зробити?» – підсумовує Кросбі.
