В Інституті зазначили, що не можуть підтвердити інформацію про створення батальйону з 3 тисяч громадян КНДР для проведення військових операції РФ у Курській області, а також про дезертирство групи північнокорейських солдатів.
Натомість у звіті нагадали, що російський диктатор Володимир Путін 14 жовтня вніс на ратифікацію у Держдуму Росії текст договору про всеосяжне стратегічне партнерство між Росією та Північною Кореєю, який обидві країни підписали в червні 2024 року.
Зазначається, що речник Кремля Дмитро Пєсков у коментарі ТАСС підкреслив, що договір між Росією та Північною Кореєю “недвозначний” у тому, що стосується “взаємного співробітництва у сфері оборони та безпеки”.
“Кремль, ймовірно, використовує положення угоди про “взаємну оборону”, щоб надати юридичне обґрунтування розгортанню північнокорейських солдатів у зоні бойових дій в Росії у відповідь на вторгнення ЗСУ в Курську область. Нещодавно з’явилися повідомлення про те, що невеликий контингент північнокорейських військовослужбовців діяв поблизу окупованого Донецька”, – йдеться у звіті.
Заміна тотальній мобілізації
Однак, зазначають в ISW, окрім юридичного обґрунтування, готовність Кремля укласти угоду про взаємну оборону з КНДР свідчить про те, що Путін продовжує покладатися на альтернативні шляхи формування Збройних сил замість оголошення часткової або загальної мобілізацію.
В Інституті вивчення війни нагадали, що російський диктатор продовжує покладатися на криптомобілізацію та формування нових добровольчих формувань, щоб уникнути внутрішніх наслідків проведення загальної мобілізації в суспільстві або чергової хвилі часткової мобілізації.
В ISW вважають, що ця дилема стала особливо гострою для Путіна після вторгнення України в Курську область у серпні 2024 року, коли російським військовим довелося рахуватися з новими потребами в особовому складі, зумовленими необхідністю захищати абсолютно новий фронт всередині самої Росії.
Однак, ідеться далі у звіті, реакція диктатора РФ на вторгнення в Курську область відповідала його підходам до формування російських збройних сил протягом усієї війни. Таким чином він зберіг своє небажання більш серйозно протистояти вторгненню за допомогою ширшої мобілізації.
Натомість, зазначають в ISW, Путін зосередився на спеціальному створенні нових підрозділів територіальної оборони, передислокації чинних підрозділів з України, а також використанні призовників.
“Використання північнокорейського персоналу відповідно до пункту про взаємну оборону в російсько-північнокорейському договорі є частиною тих самих ширших зусиль. Путін, схоже, більш охоче приймає північнокорейський персонал до російську армію і вдається до інших зусиль з формування нерегулярних сил, ніж закликає до ширшої мобілізації, щоб реально вирішити бойову ситуацію на театрі військових дій”, – йдеться у звіті Інституту вивчення війни.
