Від клумби — до саду
Ще у квітні на платформі «Добра справа» Анатолій Кавун запропонував посадити квіти біля відділення гематології обласної дитячої лікарні. І небайдужі одесити відгукнулися на його ініціативу. Адже чи треба говорити, як важливо іноді, вийшовши з палати, не впертися замість її стіни в чергову стіну, зазначає Анатолій.
Так біля відділення онкогематології з’явилася клумба з трояндами, лавандою, жасмином, барвінками…
Висадкою квітів керувала директорка Одеського ботанічного саду Людмила Левчук. Доглядає сьогодні за клумбою персонал лікарні. А Анатолій ініціював ще один проєкт — розбити на території лікарні терапевтичний сад.
Такі сади — це спеціально розроблені зелені простори, призначені для поліпшення фізичного та емоційного благополуччя пацієнтів, відвідувачів і персоналу.
Сад, науково обґрунтований
Терапевтичний сад. Візуалізація
Одним із перших вплив природи на стрес і фізичне відновлення людини у 80-ті роки минулого століття досліджував шведський учений Роджер Ульріх. Під час своїх досліджень він демонстрував піддослідним то пейзажі з квітами і деревами, то міські краєвиди. З’ясувалося, що в першому випадку посилювалися почуття радості та дружелюбності, у другому — смутку та гніву. До того ж, картини природи стимулювали у здорових людей вироблення «гормону щастя» серотоніну, а у хворих після операції — прискорене відновлення.
До того ж, Ульріх спостерігав за пацієнтами госпіталю. Половина з них розміщувалася в палатах, вікна яких виходили на стіну розташованої навпроти будівлі. А з вікон кімнат, де перебувала друга половина хворих, видно було дерева з соковитим листям. І ті, хто міг споглядати природу, одужували набагато швидше, ніж люди, змушені щодня дивитися з вікна на сумну стіну.
Так з’явилася теорія відновлення після стресу, згідно з якою в безпечному природному середовищі людина відновлюється швидше за допомогою позитивних емоцій і «вмикання» несвідомих фізіологічних реакцій. Адже в давнину безпечні природні території з густою рослинністю були найбільш придатні для добування їжі та відпочинку.
Тому в посібниках для проектувальників лікарень Ульріх рекомендував розміщувати в приміщеннях картини із зображенням лісу, а навколо будівлі — створювати зелену зону.
Сад ідеальний
— Терапевтичний сад — це не просто висадка рослин, — каже Анатолій. — Це місце сили, яке має допомагати хворим знаходити в собі сили для одужання.
Зразковим, ідеальним терапевтичним садом вважається сад, створений 1956 року в Бостонській дитячій лікарні. Його створення профінансувала письменниця Олів Хіггінс Прауті, яка втратила двох своїх доньок. На згадку про них вона вирішила подарувати пацієнтам лікарні та їхнім батькам сад. І, за твердженням людей, які там побували, він занурював у себе, дозволяючи відмовитися від сумних думок.
Під час оновлення саду було сформульовано необхідні умови його створення.
Сад має бути розташований на відкритому повітрі й доступний у будь-яку пору року. У ньому все має бути живим і справжнім. Адже лише відкритий простір і прямий контакт із природою дають змогу людині полегшити стрес від перебування в стінах лікарні з її специфічним освітленням, звуками, довгими коридорами та відчуттям втрати контролю над тим, що відбувається. Тому тут потрібна галявина, де можна пройти по траві або навіть прилягти на неї. Має бути тихо — жодного механічного шуму чи звуків автомобільного руху. Тут можна усамітнитися — не всі у важкі моменти життя прагнуть спілкування. Сад має запрошувати до дослідження: у ньому має бути безліч цікавих куточків з елементами несподіванки та гри — наприклад, невеликі скульптури тварин. І обов’язково — водний об’єкт: фонтан або неглибокий ставок.
Ідеї та їхня реалізація
Варіанти терапевтичного саду можуть бути найрізноманітніші. Наприклад, діти самі можуть доглядати за рослинами і навіть їх вирощувати. Це робить їх впевненішими в собі. І, звісно, проєкт має враховувати специфіку пацієнтів. Так, підняті грядки дадуть змогу дітям, які пересуваються на візках, нюхати квіти й торкатися до них. А в саду для онкохворих необхідно передбачити захист від сонця — наприклад, навіси з витких рослин. Слід дозувати використання ароматних трав.
— Для втілення проєкту потрібна допомога в ідеях та їхній реалізації, — каже Анатолій. — Керівництво лікарні в реалізації цього проєкту ми переконали. Територію для терапевтичного саду адміністрація вже виділила. Була спроба залучити до проєкту владу — через особисті канали, але вона зазнала провалу. Зараз, у принципі, не до цього. Наразі збираємо ідеї, обговорюємо з архітекторами. Це перший, дуже тривалий етап. Коли проєкт буде зроблено й погоджено, наступні кроки будуть більш відчутними.
Сад для ветеранів
Київ. Візуалізація саду для ветеранів
— На тлі того, що запустилося питання розробки терапевтичного саду в дитячій обласній лікарні, я задумався — чи не варто пошукати світовий досвід таких проєктів у військових госпіталях, — розповідає Анатолій. — І виявилося, терапевтичні сади у військових госпіталях стають дедалі поширенішим явищем.
Інтенсивний терапевтичний сад у Національному військовому медичному центрі імені Волтера Ріда (США) розроблений для реабілітації військових, які пережили важкі травми та ампутації. Він обладнаний спеціальними стежками і пристроями для тренувань, що допомагають відновлювати фізичні функції і знижувати рівень стресу.
Військово-морський медичний центр Портсмута використовує терапевтичний сад для відновлення військовослужбовців з ПТСР та іншими психічними розладами. Там надані місця для медитації та релаксації. І це — важлива частина терапевтичної програми.
В Україні сьогодні терапевтичні сади створюють у Києві та Львові.
Можливо, має сенс стукати у «високі кабінети» для створення терапевтичного саду в Одеському військовому госпіталі, припускає Анатолій. Звісно — не зараз, згодом…
***
На жаль, жоден шедевр садового мистецтва не може сам по собі вилікувати онкозахворювання, усунути каліцтва. Але, нагадуючи про прекрасний вабливий величезний світ за межами лікарні, терапевтичний сад дає сили боротися за життя.
