Гріхи є кому плодити, потрібні символи любові
Хрести з різьбленого дуба створені за ескізами уродженця села Орлівка Тудора Ботіна. Він народився та виріс в Орлівці, закінчив Кишинівський технікум мистецтв, потім факультет живопису та графіки Одеського педінституту.
Професійне та творче життя пана Тудора пов’язано із Кишиневом. Він – професор Молдавського державного політехнічного університету, член Спілки художників Республіки Молдова.
Якось Тудор Ботін приїхав додому на Різдво. І так було радісно і світло на душі митця у колі рідних, сусідів, друзів дитинства, що він вирішив неодмінно щось зробити для малої батьківщини.
Тудор Ботін все життя ставив питання: чому усюди монументи встановлюються на згадку про війни? На п’єдесталах можна побачити танки та гармати. Як глибоко віруюча людина, художник вирішив увічнити християнську віру своїх предків.
– Гріхи є кому плодити, а нам треба наповнюватись радістю і любові, – пояснює свою життєву позицію Тудор Ботін. – Любов всеосяжна, вона не має національності і віку. Любов – це Бог.
«Небесна колона» видна на всі чотири боки
У 2013 році в селі Орлівка урочисто відкрили унікальний пам’ятник, аналогів якому немає на Одещині, – «Небесну колону» заввишки 15 метрів. «Учорашнім, сьогоднішнім та майбутнім поколінням Орлівки присвячується» – говорить напис. Автор монумента – Тудор Ботін.
По суті, це той самий поклонний хрест. Але якщо у кожного духовного щита є лицьова сторона, то ця колона «дивиться» на всі боки світу: чотири Нерукотворні образи, чотири розп’яття у верхній частині, що немов відлітають у небо. І навіть якщо дивитись з висоти пташиного польоту, то й звідти пам’ятник виглядає у формі хреста.
Споруда виконана у світло-сірому кольорі: в негоду вона немов зливається з самим небом, а в сонячні дні просочується голубими кольорами.
Основа «Небесної колони» відлита з бетону, верхня частина – з металу. Доставити цю конструкцію в Україну через кордон було складним завданням.
Одна з мешканок Орлівки пожертвувала свою земельну ділянку на центральному перехресті. До будівельних робіт підключилися десятки селян. Бессарабці, які мешкають за кордоном, допомагали грошима. У будівництві загалом взяли участь понад сто осіб.
На допомогу мандрівникам
Пізніше, у 2016 році, на трьох в’їздах до Орлівки на бетонних фундаментах були встановлені дубові Поклонні хрести шестиметрової висоти, виконані за ескізами Тудора Ботіна.
Як розповів скульптор, звичай встановлювати Поклонні хрести бере початок з давнини. Їх встановлювали на пам’ятних місцях, на перехрестях доріг.
Особливо часто хрести встановлюють на в’їздах-виїздах у населених пунктах, щоб людина, вирушаючи в дорогу або ж повертаючись додому, у молитві подякувала Господу і небесним заступникам. Як каже Тудор Ботін, Поклонний хрест – це духовний щит від усіх ворогів видимих та невидимих.
Не заважайте талантам дряпати парти
Якось ми зустрілися з Тудором Ботіним, коли він приїжджав привітати рідну Орлівську школу зі 160-річчям. Це одна з найстаріших шкіл нині Ренійської громади, яка була відкрита у 1857 році.
Як неважко здогадатися, улюбленим предметом Тудора Ботіна було малювання.
– Коли був маленьким, подряпав усі стіни в дитячому садку – це були мої перші малюнки, – сміється митець. – У початкових класах відзначився «розписом» на шкільних партах. У мене був значок із зображенням спортсмена. Мені так він сподобався, що на уроці я намалював його олівцем на парті, а потім вістрям пера – ми ходили до школи з пір’ям та чорнильницями – зробив рельєф значка. На перерві весь клас оцінив мій твір. Всі, зрозуміло, були у захваті. Однокласники попросили зробити зображення також на їхніх партах. До кінця дня я встиг подряпати 34 парти!
Звісно, мені від дирекції школи влетіло. Дізналася й мама, що загрожувало великою прочуханкою. Але на мій захист став завгосп школи. Він сказав матусі, що власноруч приведе парти до ладу – тільки не лайте дитину. І що? Я зрозумів, що в мене є надійний захист: другого дня парти були подряпані ще у двох сусідніх класах.
Ось так народжуються таланти!
Вулицю назвали, але вийшло незручно
Дубові хрести стали одним із символів південного села. На знак подяки за творчу роботу жителі Орлівки назвали одну з вулиць села ім’ям Тудора Ботіна.
Щоправда, пізніше чиновники вказали на те, що за українським законодавством не можна називати вулицю ім’ям людини за її життя. Це було дуже незручно щодо пана Тудора, але рішення довелося скасувати. Проте повага та вдячність залишились.
Читайте також:
- У Миколаївській громаді шукають місця, де народилися легенди
- Клімат змінюється: на півдні Одещини одночасно цвітуть троянди і проліски
Сообщение Село Орлівка: як з’явились духовні щити на півдні Одещини? появились сначала на Одеське Життя.
