Сербська підтримка та міжнародна місія в Одесі

Сербська підтримка та міжнародна місія в Одесі

У 1923 році сербський православний священнослужитель Стефан Димитрієвич прибув до України з гуманітарною місією. Він відвідав Одесу, Миколаїв, Херсон та інші міста, де люди продовжували помирати від голоду.

Згідно зі звітом Димитрієвича та публікаціями того часу, Сербія передала українцям продовольство, медикаменти, одяг і взуття. Допомогу збирали коштом пожертв, а її доставлення організував сам сербський богослов.

Ключові моменти:

  • У 1921–1923 роках голод охопив південні та східні регіони України.
  • Сербський богослов Стефан Димитрієвич дізнався про масштаби трагедії під час поїздки до СРСР.
  • Він організував збір пожертв і відправлення до України 53 вагонів допомоги.
  • Гуманітарна місія розпочалася в Одесі та поширилася на кілька українських округів.

Голод в Україні у 1921–1923 роках: скільки людей загинуло

Історія допомоги Україні з боку Сербії стала особливо важливою на тлі подій початку 1920-х років. Тоді південні та східні регіони України переживали перший масштабний голод, організований більшовицькою владою.

Цю трагедію часто затьмарює Голодомор 1930-х років. Водночас голод 1921–1923 років також мав масові наслідки. Він вразив території, які додатково постраждали від посухи.

За різними оцінками, тоді загинули від 500 тисяч до приблизно 1,5–2 мільйонів людей.

Стефан Димитрієвич: сербський богослов, який полюбив Україну

Кількість жертв могла бути більшою без міжнародної допомоги. Її організувала не сербська держава і не король Александр, а Стефан Димитрієвич.

Димитрієвич (1866–1953) був сербським православним священнослужителем, богословом, істориком церкви та університетським професором.

У 1894 році він приїхав до Російської імперії та вступив до Київської духовної академії. У 1898 році Димитрієвич завершив навчання.

Київський період істотно вплинув на його подальше життя. Богослов полюбив Україну, її народ, Київ і місцеві святині.

Димитрієвича вразило, наскільки багато українців читали. Саме в Києві він навчився цінувати літературу.

Після завершення навчання він ще рік залишався в Києві та працював з архівами. Згодом Димитрієвич здобув ступінь магістра богослов’я.

Також його обрали членом-кореспондентом Церковно-археологічного товариства при Київській духовній академії.

Як Сербія збирала допомогу для голодуючої України

У 1923 році сербський патріарх Димитрій направив Димитрієвича до Радянського Союзу. Офіційно він мав налагодити зв’язки між православними церквами двох країн.

Поїздка отримала і гуманітарний вимір. В Україні, до якої Димитрієвич ставився особливо прихильно, тривали наслідки голоду 1921–1923 років.

Під час місії він зосередився на доставленні голодуючим продовольства, медикаментів, одягу та взуття.

Спочатку богослов звернувся до прем’єр-міністра Ніколи Пашича. Він попросив прем’єра підтримати допомогу голодуючим перед королем.

Пашич не відреагував на це прохання. Тоді Димитрієвич особисто звернувся до короля під час одного з офіційних прийомів.

Почувши про становище голодуючих в Україні, король пообіцяв надати гроші. Водночас ішлося про особисту пожертву, а не державне фінансування.

У той період Сербія ставилася до Радянського Союзу без особливої прихильності. Значно більші кошти Димитрієвич зібрав завдяки пожертвам звичайних громадян.

Місію розпочали лише на третьому році голоду. За словами Димитрієвича, про масштаби трагедії він дізнався після особистого візиту до СРСР у 1923 році.

Радянська влада тривалий час приховувала масштаби лиха в Україні. Згодом міжнародну допомогу спочатку переважно спрямовували до Поволжя.

Після того як Максиму Горькому дозволили повідомити про голод, серби почали збір допомоги. У звіті про гуманітарну місію Димитрієвич написав: «ми за першим же закликом поспішили на допомогу рідним братам».

За інформацією радянської влади, голод на той час уже почав слабшати. Тому міжнародних донорів переважно просили надсилати медикаменти.

Радянська влада навіть почала експортувати жито. Водночас у 1923–1924 роках в Україні голод тривав, а кількість смертей щодня зростала.

Одеса у 1923 році: з чого почалася гуманітарна місія

Безпосередньо побачити наслідки голоду Димитрієвич зміг в Україні. Його місія розпочалася в Одесі в червні 1923 року та тривала 269 днів.

Одеса стала основним пунктом приймання й розподілу вантажів. Місто мало морський порт і залізничне сполучення з іншими населеними пунктами.

Загалом до України доставили 53 вагони продовольства, медикаментів, одягу та взуття.

У своєму звіті Димитрієвич описував наслідки голоду в Одесі та Одеському окрузі. Подібна ситуація, за його свідченнями, склалася також у Миколаївському, Херсонському, Олександрівському, Бердянському та Єлисаветградському округах.

Олександрівський округ відповідав території сучасної Запорізької області. Єлисаветград — це сучасний Кропивницький, який раніше називався Кіровоградом.

Про масштаби голоду в Одесі свідчила публікація Єврейського телеграфного агентства JTA від 31 липня 1923 року.

Агентство повідомляло про нові спалахи голоду в місті. Також ішлося про прибуття до румунської Констанци 152 біженців з Одеси.

За їхніми свідченнями, люди помирали від голоду просто на вулицях. Тіла загиблих вивозили на возах.

У травні 1924 року Димитрієвич залишив Одесу та вирушив до Сербії. Він повертався додому виснаженим після 269 днів роботи.

За його звітом, через численні зловживання місцевих представників влади богослову доводилося особисто розвозити допомогу містами.

Окрему увагу Димитрієвич приділяв Єлисаветграду. Він пам’ятав, що після поразки сербського повстання 1804–1813 років десятки тисяч його співвітчизників залишили Сербію.

Спочатку вони тікали через Дунай до Румунії. Звідти частину переселенців переправили в Україну, де в Єлисаветграді вони знайшли нову батьківщину.

Історія гуманітарної місії Димитрієвича порушує питання про увічнення його імені в Кропивницькому або Одесі.

Валерій Боянжу, Херсон — Одеса

Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua