Гіпнотичний дует Майкла Фассбендера і Керрі Малліґан
Шалена хімія між двома номінантами на “Оскар” – головна родзинка фільму. Фассбендер, зірка “12 років рабства” і франшизи “Люди Ікс”, блискуче втілює сексоголіка, балансуючи між брутальністю та вразливістю.
“Його гра сповнена сміливості та дивовижного магнетизму”, – писав про нього журнал Rolling Stone.
Малліґан, відома за “Великим Ґетсбі” і “Драйвом”, створює зворушливий образ його сестри – травмованої душі, що відчайдушно прагне любові.
The Hollywood Reporter відзначає, що “Керрі Малліґан приголомшує у цій несподіваній ролі”.
Разом Фассбендер і Малліґан передають пронизливий зв’язок двох загублених людей.
Шедевр від володаря “Оскара” Стіва Макквіна
За “Сором” Стів Макквін отримав приз за найкращу режисуру у Венеції. Разом зі сценаристкою Ебі Морґан (“Залізна леді”, “Суфражистка”) та оператором Шоном Боббіттом (“Олдбой”) вони створили шокуюче інтимне полотно.
Камера Боббіта ніби препарує героїв, викриваючи їхні потаємні рани. Великі плани облич, статичні кадри та символічні деталі творять ефект “підглядання” за чужими пристрастями. Недомовки в діалогах кричать гучніше за слова. Разом це складається в розповідь про спустошених людей, самотніх навіть у мегаполісі.
“Сором” (кадр із фільму: ua.kinorium.com)
Визнання критиків і численні номінації
Прем’єра “Сорому” відбулась на Венеційському кінофестивалі, де Фассбендер здобув Кубок Вольпі за найкращу чоловічу роль. Фільм також отримав 6 номінацій на премію Європейської кіноакадемії, зокрема за найкращий фільм, режисуру та акторську гру.
На Rotten Tomatoes стрічка має рейтинг 79% та статус “Сертифікованої свіжості”, який присвоюють фільмам із найкращими рецензіями. Все це підтверджує її високу художню цінність.
“Сором” (кадр із фільму: ua.kinorium.com)
Захват кінопреси
“Сором” увійшов у топи найкращих фільмів десятиліття багатьох видань. The Guardian назвав його “тривожним фільмом, що проникає у свідомість і лишається під шкірою, коли ми намагаємося осягнути його героїв”. Variety відзначив “безкомпромісність і неймовірну гру Фассбендера у цьому rigorous, але сповненому співчуття дослідженні”.
Навіть критики, що сперечалися щодо відвертого контенту стрічки, сходилися на думці: це одна з найглибших драм в історії кіно. Як писав критик Роджер Еберт, “Сором” – це “потужний, сміливий фільм, до якого я б не зміг повернутися вдруге. Це великий акт режисури та акторської гри”.
“Сором” (кадр із фільму: ua.kinorium.com)
Розмова про біль і недосяжність любові
За провокаційним фасадом “Сорому” ховається глибоке дослідження травм і залежностей. Макквін ставить незручні питання: чому ми тікаємо від близькості? Як дитячі рани визначають доросле життя? Чи можливо врятуватися від самотності у світі, що цінує лише гедонізм?
Режисер знімає полуду з табуйованих тем і змушує говорити про них вголос. У діалогах і жестах героїв вгадується відчайдушне прагнення бути почутими й коханими. Та чи здатні вони прийняти любов і розділити чужий біль? “Сором” не дає однозначних відповідей, але спонукає замислитися над станом людини в сучасному світі.
Отже, “Сором” – гіркі ліки від байдужості, які варто прийняти. Цей шокуючий фільм вибиває глядача з зони комфорту, але й пробуджує співчуття. Нагода побачити його на великому екрані в рамках весняного сезону ретроспективи – це шанс пережити катарсис, який буває раз на десятиліття. Не пропустіть!
“Сором” (кадр із фільму: ua.kinorium.com)
