Ключові моменти:
- Провулок отримав нову назву в рамках дерусифікації топонімів.
- Ім’я, яке присвоїли провулку, вшановує художника Теофіла Фраєрмана.
- Фраєрман був одним із засновників Одеського музею західного і східного мистецтва.
- Протягом багатьох років він докладав зусиль для розвитку культурного життя Одеси.
Перейменування вулиць і провулків в Одесі продовжується як частина загальнодержавної політики деколонізації та дерусифікації. За останні роки місто стало одним із лідерів в Україні за кількістю змінених топонімів — сотні назв вулиць, провулків і площ отримали нові імена.
Колишній 2-й Новгородський провулок потрапив до переліку назв, що нагадували про російський Великий Новгород. Натомість йому присвоїли ім’я Теофіла Фраєрмана — художника європейського рівня, педагога й музейного діяча, який відіграв помітну роль у культурному житті Одеси. Саме 1924 року він став одним із ініціаторів створення Одеського музею західного і східного мистецтва і майже три десятиліття працював над формуванням його колекції.
Під час підготовки матеріалу використано відомості з біографії Теофіла Фраєрмана, джерела з історії одеської топоніміки та рішення про перейменування міських об’єктів.
Трагедія Великого Новгорода
Назви, пов’язані з Новгородом, були досить поширені в одеській топоніміці — вулиці та провулки з такими найменуваннями траплялися не рідко. У рамках дерусифікації кілька років тому такі позначення зникли з Кіївського району Одеси.
Цікаво, що поруч із Новгородом, у містечку Кстово, розташований великий нафтопереробний завод. Хоча сьогодні про нього згадують рідше — інакше кажучи, він уже не такий помітний, — для певних цілей відстань у 800–900 кілометрів може бути несуттєвою. Проте Великий Новгород історично був значним центром, і його роль у регіоні далеко не тривіальна.
Ще в середні віки це вільне й незалежне місто стало однією з перших жертв московської експансії. Московсько-новгородські воєнні дії XV століття (особливо 1471 рік та кампанії 1477–1478 років) завершилися примусовим підкоренням Новгорода і ліквідацією його вольностей.
Московські війська під проводом Івана III застосовували тактику випаленої землі, зокрема під час Шелонської битви 1471 року, а потім блокували місто та зруйнували його автономні інститути, що призвело до втрати незалежності Новгородом у 1478 році.
Офіційний початок історії Новгорода відлічують з 862 року. Уже до 1147 року, коли Москва лише починала формуватися, Великий Новгород був потужним політичним центром, керованим вічем. Новгородське віче — це був найвищий орган влади республіки (X–XV століття), до якого входили вільні городяни.
Громадяни вирішували питання війни і миру, обирали й могли відкликати князів, запрошували посадника та архієпископа, контролювали фінанси міста. Така форма самоврядування й незалежність не могли залишитися непоміченими з боку Москви, і віче втратило свої права після підкорення Новгорода у 1478 році.
Підготовлено повний список старих і нових назв вулиць Одеси (оновлено). Сподіваємося, він стане вам у пригоді.
Про одеського художника Теофіла Фраєрмана
Сьогодні провулок носить ім’я Теофіла Фраєрмана. Причина очевидна: у 1924 році він стояв біля витоків створення Одеського музею західного і східного мистецтва, у якому працював майже три десятиліття. Ось детальніша хроніка його життя та діяльності.
Теофіл Борисович народився 1883 року в єврейській родині в Бердичеві. Родина згодом переїхала до Одеси, де юнак уже в тринадцять років працював підмайстром у малярній майстерні і захопився живописом.
Він відвідував курси при Одеському художньому училищі, а згодом став його студентом. Одним із його викладачів був видатний художник Киріак Костанді — достатньо згадати його картину «Рання весна. Одеса», щоб уявити рівень мистецької школи, де навчався Фраєрман, і вплив, який вона мала на його формування.
У 1903 році, за порадою Костанді, Фраєрман вступив до Мюнхенської академії живопису, де удосконалював техніку. Однак місцевий підхід до викладання не зовсім відповідав його очікуванням, і він вирушив до Парижа пішки — так кажуть одеські перекази, що називають це подорож «11-м номером».
У Парижі він працював у майстерні скульптора, де перекладав гіпсові зліпки в мармур. Отримані навички дозволили йому працювати з мармуром навіть у майстерні Огюста Родена. Водночас у 1905 році Фраєрман вступив до Академії витончених мистецтв у Парижі; ще до її закінчення його роботи збирали схвальні відгуки, а картини купували колекціонери.
Після початку Першої світової війни 1914 року він виїхав до Лондона, де перебував три роки. У 1917 році, дізнавшись про Лютневу революцію, через Архангельськ повернувся до Одеси. Планував повернутися до Європи після війни, але спочатку хвороба матері затримала його, а згодом зміни політичної ситуації зробили це неможливим. В Одесі Фраєрман брав участь в організації «Товариства незалежних художників».
Маючи європейський досвід у підборі та атрибуції творів мистецтва, він активно займався організацією музейної справи в Одесі. Деякий час очолював Одеський музей російського і українського мистецтва, викладав в Одеському художньому інституті та став його професором. Також працював на архітектурному факультеті Одеського інженерно-будівельного інституту, де керував кафедрою рисунка та графіки.
У 1941 році він брав участь в евакуації музейних цінностей Одеси до Башкирії, а після визволення міста займався відновленням музейної справи. Теофіл Борисович Фраєрман помер у січні 1957 року.
Багато його робіт увійшли до фондів музеїв Києва, Одеси, Харкова, Миколаєва, Полтави, Львова, Донецька й Запоріжжя. Частину картин Міністерство культури СРСР дозволило продати за кордон. Їхній попит зберігається й досі: у 2010 році вісім його полотен придбали на відомому аукціоні Sotheby’s.
Раніше в публікаціях розповідали, чому в Одесі зникла вулиця Братів Поджіо та ким був Василь Фащенко.
Читайте також:
- Чому одеський 2-й Колгоспний провулок став провулком Ейзенштейна і до чого тут Потьомкінські сходи
- Чому вулиця Ванцетті зникла з мапи Одеси — і до чого тут Микола Куліш
Валерій БОЯНЖУ, Херсон — Одеса
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
