Дієприкметник часто стає «каменем спотикання» для багатьох, хто вивчає українську мову. Його плутають то з дієсловом, то з прикметником. І це не дивно, адже ця частина мови поєднує в собі ознаки обох. Давайте розберемося без зайвої теорії, що це таке, як його впізнати та як правильно використовувати в мовленні.
Визначення та граматична природа дієприкметника
Дієприкметник — це особлива форма дієслова, яка виражає ознаку предмета за дією або станом. Він відповідає на питання який? яка? яке? які?.
Головна відмінність дієприкметника від звичайного прикметника полягає в тому, що ознака, яку він передає, не є статичною середньою характеристикою. Це ознака, яка з’явилася внаслідок певної події.
- Зелений листок (прикметник, постійна ознака).
- Пожовклий листок (дієприкметник, ознака, що виникла через дію «жовтіти»).
Подвійна природа: що взято від дієслова та прикметника
Дієприкметник — це гібридна форма, яка успадкувала характеристики від двох частин мови.
Ознаки дієслова:
- Вид: може бути доконаним (прочитаний) та недоконаним (читаний).
- Час: теперішній (палаючий) та минулий (посивілий).
- Здатність мати додаток: написаний (ким?) учнем.
Ознаки прикметника:
- Змінювання за родами: вимитий, вимита, вимите.
- Число: вирішений — вирішені.
- Відмінки: змінюється за відмінками так само як і прикметники твердої групи.
- Синтаксична роль: у реченні найчастіше виступає означенням або частиною присудка.
Активні та пасивні дієприкметники
Це найважливіший поділ, який допомагає зрозуміти логіку вживання цих форм.
1. Активні дієприкметники
Вказують на ознаку предмета, який сам виконує дію.
- Теперішній час: утворюються за допомогою суфіксів -уч- (-юч-), -ач- (-яч-). Приклади: крокуючий, тремтячий. (Варто зауважити, що в сучасній українській мові вживання таких форм обмежене, їх часто замінюють на описові конструкції).
- Минулий час: утворюються за допомогою суфікса -л-. Приклади: зжовклий, навислий, дозрілий.
2. Пасивні дієприкметники
Вказують на ознаку предмета, над яким виконують дію. Утворюються за допомогою суфіксів -н-, -ен-, -т-.
- Виконана робота (роботу хтось виконав).
- Одягнений малюк (малюка хтось одягнув).
- Розбите скло (скло хтось розбив).
Дієприкметниковий зворот: правила вживання
Дієприкметник разом із залежними від нього словами утворює дієприкметниковий зворот. Це потужний інструмент для того, щоб зробити текст більш динамічним та лаконічним.
Ключові правила пунктуації:
- Якщо зворот стоїть після означуваного слова, він завжди виділяється комами з обох боків.
- Книжки, принесені з бібліотеки, лежали на столі.
- Якщо зворот стоїть перед означуваним словом, коми зазвичай не ставляться.
- Принесені з бібліотеки книжки лежали на столі.
- Виняток: зворот перед словом виділяється комою лише тоді, коли він має додаткове обставинне (причинне) значення.
Помилки, яких варто уникати
Аналіз типових текстів показує, що дієприкметники часто стають причиною граматичних помилок. Ось на що треба звернути увагу:
- Надмірне вживання форм на -учий/-ючий: Замість “бажаючий купити” краще сказати “охочий купити” або “той, хто бажає купити”.
- Плутанина з дієприслівником: Пам’ятайте, що дієприкметник відповідає на питання який?, а дієприслівник — що роблячи? / що зробивши?.
- Неправильне узгодження: Дієприкметник завжди має стояти в тому ж роді, числі та відмінку, що й іменник, до якого він відноситься.
Підсумок: як швидко впізнати дієприкметник?
Якщо ви бачите слово, яке відповідає на питання “який?”, але при цьому ви чітко відчуваєте в ньому “заховану” дію або результат дії — перед вами дієприкметник. Наприклад, зачинене вікно — це не просто характеристика вікна, це результат того, що його зачинили.
Розуміння цієї частини мови дозволяє не лише писати грамотно, а й уникати канцеляризмів та робити мовлення значно багатшим.
