Наказано дістатись
Ідея цього міського квесту з’явилась у мене після розмови зі знайомою, мешканка селища Котовського, яка з серпня щотижня возитиме свого хворого чоловіка до регіонального протипухлинного центру для процедур. Чоловік страждає на тривалу хворобу і значно шкутильгає. У фінансовому плані вони, як пенсіонери, можуть добиратись до Слобідки лише на міському електротранспорті, використовуючи безкоштовний проїзд.
– Я навіть не можу уявити, скільки це займе часу та чи витримає чоловік такі поїздки, – зізналася Віра.
Тоді я вирішила пройти тим же шляхом, щоб зрозуміти, з якими труднощами їм доведеться стикатись.
Етап перший: трамвайний
Спочатку з вулиці Марсельської потрібно дістатись Пересипського мосту. Це займе 30-35 хвилин. Якщо водії вагонів з низькою підлогою будуть випускати пасажирів лише через перші двері – це значно ускладнить вихід для літніх людей, і час у дорозі збільшиться до 40-50 хвилин.
Далі, біля Пересипського мосту, потрібно буде перейти з кінцевої зупинки 7-го чи 1-го трамвая на кінцеву 12-го в Херсонському сквері. Для цього знадобиться перейти через два світлофори на дуже завантажених трасах. Я подолала цю відстань за 7 хвилин. Потім ще потрібно дочекатись 12-го трамвая, яких зазвичай курсує лише два на скороченому маршруті (Херсонський сквер – Слобідський ринок), тому очікування складе приблизно 15-20 хвилин. До 11-ї міської лікарні, де потрібно виходити, дійти вдасться за 11-12 хвилин.
РАЗОМ: на «трамвайну» частину подорожі піде більше години.
Етап другий: пішохідний
Після цього розпочинається найцікавіше і найскладніше. Безпосередньо до протипухлинного центру на вулиці Нежданової доходять лише маршрутки. А від трамвая на зупинці біля 11-ї лікарні потрібно йти пішки.
РАЗОМ: на «пішохідну» частину подорожі витрачені 25 хвилин.
Раніше існував більш короткий шлях. Можна було доїхати на 12-му трамваї до обласної психіатричної лікарні і через її територію навпростець дійти до диспансеру за 10 хвилин.
Цей шлях закрили вже багато років тому. Тепер дістатись протипухлинного центру можна лише по вулиці Нежданової. Я витратила на це майже два години. А для подружжя, яке буде проходити цей шлях, вірогідно, займе більше двох годин. І це без урахування часу на процедури та повернення. Загалом, під час кожної поїздки потрібно буде витрачати приблизно 5-6 годин. Чи вистачить сил? Мені важко сказати. Хоча маю спортивну підготовку, це викликало в мене неабиякі труднощі.
РАЗОМ: на «трамвайну» та «пішохідну» частини подорожі доведеться витратити близько двох годин, включаючи час на очікування.
Бранці транспортної логістики
Отже, якщо мешканці селища Котовського планують дістатись Слобідки на трамваях, їм слід бути готовими до значних труднощів. І це стосується не лише тих, хто їде до протипухлинного центру; там також розташовані обласний медичний центр психічного здоров’я, обласна дитяча лікарня, 11-та міська клінічна лікарня.
Складна транспортна логістика може унеможливити доступ до необхідної медичної допомоги. Тільки одиниці зможуть витримати такі подорожі.
Чи допоможуть одеські маршрутки?
Ситуація з маршрутними таксі також досить цікава. Якщо людина з селища Котовського хоче дістатись Слобідки, їй доведеться підлаштовуватись під графік маршрутки №165 (вул. 28-ї Бригади – Кривобалківське кладовище). Раніше вона курсувала раз на дві години, а зараз – раз на годину. Якщо не встигли на маршрутку, доведеться або чекати наступну, або дотримуватись описаного вище довгого шляху трамваями, або їхати маршрутками з пересадками. Перспектива не дуже райдужна.
Графік руху часто не виконується. Нещодавно я не дочекалася маршрутки, яка мала пройти о 12-й годині.
Саме тому на зупинці є інформація про маршрути 214-ї, 198-ї, 197-ї маршруток, але про 165-ту – жодної.
Маршрутка №165 курсує на Слобідку по проспекту Володимира Великого (колишній Добровольського). Проте мешканцям вулиці Семена Палія доїхати на Слобідку зовсім нема чим – колись існуючу 164-ту маршрутку скасували, і, здається, забули про неї назавжди. Чи є це справедливим по відношенню до мешканців тієї частини міста? Питання залишається відкритим.
Питання, що виникають у дорозі
Оскільки шлях з селища Котовського на трамваях займає кілька годин, постає важливе питання: де можна скористатись туалетом? Так, щоб не відхилятись від маршруту, адже він і без того затягується.
Відповідь проста: немає. Раніше на зупинці «Пересипський міст» існував туалет, але він закритий. Це дивно, оскільки зупинка велика, і тут перетинаються різні маршрути – трамваї, тролейбуси і маршрутки. Але туалет не працює, і людям доводиться справлятися зі своїми потребами в умовах обмежених можливостей.
Цю статтю я написала, оскільки наразі в Одесі точаться розмови щодо безбар’єрності та забезпечення доступності для всіх. Доступність — це не лише пандуси, голосові світлофори чи вагони з низькою підлогою. Це також рівні можливості для всіх жителів з різним рівнем достатку і проживання в місті. І, безумовно, доступність включає наявність хорошої системи громадських туалетів. Не тільки в центрі, де проходять туристичні маршрути, а й на околицях, де живуть городяни і заслуговують на комфортні умови життя.
Скільки коштуватиме таксі?
Якщо хтось вирішить запропонувати нашим героям скористатись таксі, то цей варіант їм навряд чи підійде. Ми прорахували вартість поїздки в кількох одеських службах таксі.
Шлях близько 15 км в один бік коштуватиме мінімум 386 гривень, максимум – приблизно 459 гривень. І це без урахування націнок у години пік, на затори та погану погоду. Непомірна ціна для пенсіонерів із захворюваннями.
