Хтось тварин рятує, а хтось — труїть
«Суспільство, де блюзнірськи труять тварин, — це ДНО, з яким я зіткнулася саме в Рені! У Європі, куди ми «рвемося», над тваринами не знущаються! За хвостатих не пробачу жодному ренійцю!» — написала Яна Муляр.
Пост Яни підхопили інші переселенці.
- Лола: «З приводу тварин: я раніше обожнювала всіх, а після життя в Рені я панічно стала боятися собак. У Миколаєві їх стерилізують і вони не плодяться, як таргани. А в Рені на кожен квартал — по 20-30 собак, усі голодні і злі».
- Дар’я Бокова: «У кожному дворі їх годують і плекають, але так бути не повинно, вони мають бути стерилізовані. І людей потрібно карати за те, що викидають своїх тварин».
- Наталі: «Насамперед власники тварин повинні брати на себе відповідальність, а не підкидати кошенят і цуценят по дворах крадькома».
- Інна: «Показником величі нації та рівня моральності в суспільстві може служити те, як її представники поводяться з тваринами. А тут іде відкрите цькування тварин просто за те, що вони народилися».
Любов Хлипавка, мешканка м. Рені, волонтерка
— Спочатку казали, що собак у Рені побільшало, бо їх кидали переселенці, які виїжджали за кордон. Це — неправда! Навпаки, багато переселенців, які залишилися жити в нашому місті, дуже чуйно ставляться до тварин. Нещодавно був випадок, коли в центрі міста машина збила собаку: сім’я переселенців заплатила 15 тисяч гривень, щоб її прооперувати і виходити.
Нові мешканці громади ведуть переговори, щоб у місті Рені організувати ще одну масову стерилізацію тварин. Ми проводимо цю роботу і своїми силами, але стерилізувати вдається по 1-3 собаки.
До масової стерилізації потрібно підготуватися: необхідні одноразові пелюшки, знеболювальні та інші медикаменти, корм. І, головне, потрібні люди, які опікатимуть собак у післяопераційний період. Словом, треба об’єднувати зусилля, зокрема й місцевої влади.
Вересень 2023 року: у проведенні першої стерилізації брали участь і переселенці.
Думок багато, шлях один — стерилізація
Яна Муляр тридцять років прожила в Маріуполі. Коли 2014 року почався військовий конфлікт на Сході України, Яна переїхала до Миколаєва. Широкомасштабна війна в Україні, бомбардування міст у басейні Чорного моря змусили евакуюватися в Рені.
Перше, що вразило Яну в південному містечку — неймовірна кількість безпритульних собак і котів:
— Я прожила у двох містах, але такої кількості бездомних тварин не бачила! — розповідає Яна Муляр. — У Рені немає такого будинку, немає такого під’їзду, біля якого не перебувають якісь тварини. А скільки їх біля сміттєвих баків! Мене вразило ставлення до тварин деяких місцевих жителів, блюзнірські методи боротьби з проблемою. Хто бачив, як від отрути півгодини в муках гине тварина, той зрозуміє… А в місті Рені такі таблетки продають в аптеках у вільному доступі. Я ніколи в житті не лікувала тварин, але коли на моїх очах помирав собака, мені довелося взяти в руки шприц і перебороти свій страх. Я розуміла: якщо зараз не зроблю укол, ще один собака загине. А в Рені всі собачки — такі симпатичні, одна красивіша за іншу!
У вільний від роботи (віддалено) і сімейних турбот час Яна почала освоювати нову для себе науку — порятунок і лікування тварин. Шукала інформацію в інтернеті, підключилася до групи місцевих волонтерів-зоозахисників. Вони поділилися контактом ветеринара-переселенки, яка якийсь час жила в Рені.
— Вона вже повернулася до Одеси, але телефоном консультує, які препарати давати тварині, у яких дозуваннях, за що їй величезне спасибі, — розповідає Яна. — Мені довелося навчитися заміряти температуру і навіть робити підшкірні крапельниці. У мене з’явилася однодумниця Інна, яка приїхала в Рені з Донецької області, — нас зблизили ці нещасні тварини. Інна допомагає і морально, і фінансово, адже медикаменти дорогі. Разом ми вже врятували чимало чотирилапих. Хворих поміщаємо в підвал, де й лікуємо. Спускатися в це підземелля — ще те «задоволення», але разом нам легше.
Єдиний шлях — стерилізація
Щоденне годування і лікування тварин, які мешкають на вулицях Рені, збираючись біля сміттєвих контейнерів і біля під’їздів, — це добре, але не вирішує проблему зростання чисельності популяції.
— Ми почали з Інною шукати інформацію про те, які благодійні фонди можуть допомогти вирішити цю проблему, — розповідає Яна Муляр. — У вересні минулого року до Рені приїжджала бригада, проводили стерилізацію: ми теж долучилися, принесли кілька тварин із нашого двору — так познайомилися з місцевими волонтерами. Але це — крапля в морі. Стерилізацію треба проводити постійно протягом хоча б п’яти років. Відпрацювала одна бригада — одразу починаємо пошук іншої. Багато хто каже, що стерилізація не розв’язує проблему. Але якщо не займатися цим зовсім, кількість бродячих собак буде тільки збільшуватися.
Пішли на прийом до мера
Зв’язавшись із благодійним фондом, який пообіцяв приїхати в Рені наприкінці березня, Яна з Інною пішли на прийом до голови Ренійської громади Ігоря Плехова: потрібна допомога, адже самим волонтерам не впоратися.
— Мер сказав, що допоможе, і призначив відповідальною секретаря міськради Оксану Єфименко, — розповідає Яна. — Сподіваємося, що цього разу місцеві жителі будуть активнішими: якщо ви стурбовані безпритульними тваринами, візьміть хоч по одному вуличному песику і принесіть на стерилізацію — робіть хоч що-небудь!
Цуценята в коробці
Волонтери — як місцеві жителі, так і переселенці — основною проблемою вважають безвідповідальність: коли спершу беруть тварину в дім, а потім виганяють на вулицю. Або випускають за хвіртку погуляти — і собачка приносить потомство. Малюків кладуть у коробку і підкидають у двори багатоповерхівок, дитячих садочків, лікарень, на ринок — нате, отримайте.
— Якщо розумієш, що не хочеш цуценят, один раз вкладися в стерилізацію, і проблем не буде, — каже Яна. — Перше завдання — обмежити народжуваність, щоб потім не годувати і не лікувати. Взагалі робота, як я бачу, має вестися одразу за низкою напрямів. Хотілося б організувати консультації з тими, у кого є ветеринарна освіта: як правильно надавати тварині допомогу, виходжувати. Потрібна інформаційна робота — необхідно просвіщати людей, говорити, що не можна піднімати руку на тварину, її захищає закон. Треба розширювати групу активістів: робота велика, і одна людина не потягне, спільно — ефективніше.
Тварини — маркер душі, який підсвічує наші людські якості. Сьогодні заважає тварина, завтра — дерево, а післязавтра заважає сусід. Це не просто погодувати тварину, у цьому багато сенсів. Якщо людина співчуває, вона співчуває всім навколо.
Людмила Раду, мешканка м. Рені, волонтерка
— Переселенці увійшли до ренійської групи зооволонтерів, допомагають рятувати бездомних тварин — лікують, годують. Вони працюють навіть активніше, ніж місцеві! Саме переселенці знайшли фонд, який готовий найближчим часом відрядити до Рені бригаду для стерилізації безпритульних тварин. Точну дату ми поки що не знаємо, але вже готуємося до цієї роботи.
Оксана Єфименко, секретар Ренійської міськради
— Коли в Рені проводилася стерилізація бездомних тварин у вересні 2023 року, Ренійська міськрада взяла на себе частину організаційних питань. Було виділено приміщення для перетримки тварин після операції (одна з колишніх будівель Ренійської лікарні). Залучаючи не бюджетні кошти, ми організували для бригади фахівців проживання та харчування.
Нині готуємося прийняти ще одну бригаду, яку залучили переселенці. Зі свого боку, міськрада знову ж таки візьме на себе організацію проживання та харчування. Домовилися про алгоритм роботи. Попередньо приїдуть відловлювачі, яким наші волонтери мають показати місця дислокації бродячих тварин, буде складено графік роботи — щоб бригада ветеринарів після прибуття спрацювала з максимальним ефектом. Коли стануть відомі терміни і кількість тварин, будемо спільно з волонтерами говорити вже більш предметно.
Дуже раді, що до ренійських волонтерів приєдналися наші співвітчизники-переселенці, які виявляють таку активну життєву позицію.
Собачки — теж переселенці
Кілька місяців містом Рені поневірявся незвичайний хаскі — одне око блакитне, інше каре. Хто його покинув, невідомо. Ренійські волонтери знайшли сім’ю в Польщі, яка виявила бажання забрати до себе собаку, оформили необхідні документи. У Рені вже є низка випадків, коли волонтери знайшли нову сім’ю для бездомного собаки за кордоном.
Публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю видання «Одеське життя» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.
Читайте також: Війна і тварини: важке і кумедне життя Кілійських бездомних
