Технології, які витісняють реальне життя
Підлітковий вік – це період, коли людина активно формує себе як особистість. Їй дуже важливо, щоб її поважало оточення, рідні. Круті селфі перетворилися на один з дуже популярних напрямків заробляння саме такого авторитету у підлітковому колективі. Якщо в тебе унікальні селфі, ти – кращий.
— Нинішня ситуація формувалась поступово, — каже доцентка кафедри соціальної психології ОНУ ім.І.І.Мечникова, кандидатка психологічних наук Ольга Амплєєва. – Життя підлітків, яким сьогодні 14-16 років, йшло паралельно зі швидким розвитком компʼютерних технологій. Заклопотаним батькам дуже сподобалось купувати малюкам планшети і смартфони, аби вони не заважали їм займатись хатніми справами чи працювати. Я вже неодноразова стикалася з ситуаціями, коли матусі не вважали за потрібне купувати іграшки. Бо дитина їх розкидатиме, ламатиме, це все потім треба прибирати. А так придбав планшет, дитина в нього занурилась і матуся не має зайвого клопоту.
Але така зручна, на перший погляд, ситуація, має суттєві ризики. Вони залишаються непоміченими спочатку, але дедалі все більше нагадують про себе.
— Іграшки – це не якась там забаганка, — продовжує Ольга Апмлєєва. – Вони допомагають розвивати мозок, уяву, створюють першу модель світу, у якому живе дитина. Відмова від іграшок призводить до того, що головним стає не реальне життя, а онлайн-простір. Дитина звикає до законів цього онлайн-простору, і життя сприймає саме через нього. Оскільки онлайн простір наповнений різними іграми, фільмами, розповідями про підліткові течії, де дуже часто знецінюється людське життя, дитина отримує один з перших уроків зневажливого ставлення до свого життя. Крім того, різні розбірки, бійки, які в кіно виглядають дуже красиво і не заподіють шкоди учасникам, привчають дитину ставитися несерйозно також і до фізичних травм.
Головне – бути поміченим і почутим
Ольга Апмлєєва
Так багато років і існують у паралельних світах дорослі і діти. Дорослі працюють, не маючи часу на повноцінне спілкування із дітьми. Діти товаришують зі смартфоном, їх спілкування з однолітками теж має епізодичний характер – то ковід замкнув всіх удома, тепер війна зумовлює перевагу онлайн навчання. Внутрішні невирішені конфлікти накопичуються, діти страждають від цього. У деяких школах і сім’ях єдиний спосіб для підлітків бути почутими у такій ситуації – це голосно закричати, зробити якийсь крок, який не просто здивує, а ошелешить оточуючих. Часто вони обирають варіант ризикнути життям.
— Дуже шкода тих дітей, які страждають мовчки, — каже Ольга Амплєєва. — Вони продовжують навчатись, рівень їхнього стресу поступово зростає, але, на жаль, їх навряд чи хтось почує і спитає, чи все у них добре, тому що батьки заробляють гроші на життя, а зайняті фахівці (педагоги, психологи, соціальні працівники) сприймають підлітка всерйоз тільки тоді, коли він може продемонструвати свої переживання й доведе, що потребує їхньої допомоги.
Бути сприйнятим усерйоз – одна з головних задач у період дорослішання. Коли ми відокремлюємось від батьків, то хочемо бути незалежними, щоб нас поважали. Ми вже не діти, ми стали молодими людьми, у нас є своя думка. І підлітки страшенно не люблять, коли на них дивляться зверхньо. Якщо дорослі не будуть серйозно ставитись до підлітків, то підлітки скористаються будь-якими доступними способами, щоб дорослі нарешті прокинулись і почули їх.
Унікальні ліки проти непродуманих кроків
Довірчі стосунки між батьками та дітьми – це найбільш ефективні ліки проти будь-яких експериментів, які можуть загрожувати життю та здоровʼю дитини. Але їх треба вибудовувати послідовно, рік за роком, терпляче і наполегливо. Тільки так батьки мають надію, що в будь-якій важкій ситуації дитина прийде порадитись перш за все з ними.
Якщо добровільно віддати весь вільний час дитини ще змалечку смартфону, у підлітковому віці це нагадає про себе відсутністю взаєморозуміння та довіри. Велике дослідження проблем спілкування у родинах, яке провели у сучасній Франції, довело: найкраще відновлюють родинне спілкування домашні обіди та вечері, на які збирається вся родина. На них люди мають можливість розповісти про події свого життя, поділитись емоціями, підтримати один одного, відчути захищеність в унікальній спільноті – своїй родині. Цей висновок не є чимось новим – саме за такими правилами існували родини у багатьох країнах у XVIII-XIX століттях.
— Сьогодні дуже часто підлітки існують під тягарем нереалізованих планів батьків, — продовжує Ольга Амплєєва. – Саме тому всіх дітей відправляють вивчати англійську мову, оволодівати компʼютером, навчатись на юриста – це те, про що мріяли їх батьки в підлітковому віці. Але якщо дитині не цікаво, в неї формується внутрішній спротив, розпочинається внутрішній конфлікт. Щоб впевнитись в цьому, достатньо подивитись на старшокласників, коли вони йдуть до школи. Щасливими виглядають одиниці. Інші – відпрацьовують перебування у школі.
Читайте також: День запобігання самогубствам: що важливо знати, аби врятувати життя близьких? (вiдео)
Мудрим рішенням батьків є поєднання корисних навичок, як вивчення іноземних мов та компʼютера, з тими видами діяльності, які цікаві дитині. Мова йде про заняття музикою, певними видами спорту, живописом. Дуже важливо навчити підлітка відповідальності за молодшого брата або сестру, кішку або собаку. Так формуються важливі соціальні звʼязки особистості, які стануть у пригоді у дорослому житті.
— Часто батьки скаржаться на гіперактивність підлітків, що призводить до пошуку небезпечних пригод, зокрема частих бійок. Що робити в такому випадку?
— Мовчазна поведінка або гіперактивність можуть свідчити про наявність внутрішнього дискомфорту. Тому важливо надати підлітку свободу обрати ті напрямки діяльності, які йому дійсно цікаві. І навіть якщо брейк-данс, співи чи малювання, різні види боротьби, екстремальні або ігрові види спорту не подобаються батькам, це не привід забороняти займатися ними дитині. Лише зайнятий підліток, якому треба чітко планувати своє життя – навчання, тренування, робота над собою – не гратиме в ігри з ризиком для життя. А ще я нагадаю східний вислів: «Діти – вони не лише діти, а ще й вчителі своїм батькам». Не варто забувати, що час йде, життя змінюється і саме діти, що дорослішають, спроможні дуже багато чому навчити своїх батьків.
