Для мене бульвар починається з романтичної арки. Навіть зараз, коли вона втратила свою романтичність (це сталося ще до війни), все одно, здається, арка має свою історичну таїну…
А далі… Ще до повномасштабного вторгнення, як ми з вами пам’ятаємо, бульвар оновили. Ремонт проводився в кілька черг… Його остаточно відкрили незадовго до страшної дати.
Та ні, «пустим» бульвар все одно не назвеш. Продовжується собі будівництво житлового будинку з паркінгом, з’являються нові суто одеські штучки у вигляді артоб’єктів.
Ну а той факт, що лавки пусті, то хіба можна відпочити, якщо немилосердно пече сонце?.. Інші річ, якщо лавка в тіні. А це – рідкість…
Так, так, посередині бульвару все ще красується паркан, де одеситів вітають з Новим роком. Тут планували зробити так званий сухий фонтан, але під час війни якось не до нових фонтанів. Привітання «З Новим роком!», звісно, виглядає дивно. Але ж і воно з’явилось ще до повномасштабного вторгнення. Здається, місцеві давно вже до нього звикли, як і до самого паркана… А от інші інколи навіть питають, що за паркан і до чого тут Новий рік…
От кому дійсно пощастило, так це місцевим котикам. Кожного дня можна спостерігати одну й ту ж картину: сюди добрі люди приходять годувати і напувати свіжою водою хвостатиків.
Така от добра мила «картинка»: пухнастики збігаються в один й той же час, бо знають: це – час обіду…
А люди… Так, дійсно, ті, хто живе поруч, знають кожну лавку у тіні, тож приходять сюди подихати свіжим повітрям. Та таких мало. Інколи здається, що люди посеред дня бувають на бульварі, якщо треба пройти через нього у справах…
Ввечері людей трохи більшає. Хтось дивиться на будинок, який вже майже готовий, хтось шукає, з ким би побалакати про наболіле. Бо ж наболілого так багато…
Як сьогодні, під час спекотного липня, коли вже майже два с половиною роки триває повномасштабна війна, виглядає старий одеський бульвар – дивіться на наших фото.
Фото авторки
