Ключові моменти:
- Маєток поєднував палац, парк, оранжереї та великі сади
- Джерельна вода забезпечувала зрошення навіть у посуху
- Саджанці з Окнів продавали по всій імперії
- Сьогодні громада розвиває маєток як туристичну локацію
Історію маєтку князів Гагаріних журналістці Любові Кузьменко розповів історик і краєзнавець Сергій Жосан. Під час підготовки матеріалу також було використано архівні документи Окнянської селищної ради.
У чому цінність маєтку Гагаріних?
Французька акторка Маша Меріль є нащадком роду Гагаріних
Палац з мармуровими залами, замки над морем, садиби з виноградниками — усе це частина спадщини давнього княжого роду Гагаріних, що збереглася на Півдні України. Їхні маєтки в Окнах, Одесі та Криму були не лише символом аристократичного статусу, а й осередками науки, садівництва й мистецтва.
У цьому матеріалі йдеться про одну з таких пам’яток — маєток у самому серці селища Окни. Це унікальна архітектурна, історико-культурна та екологічна пам’ятка регіону.
Маєток пов’язаний із князем Анатолієм Гагаріним — відомим меценатом, правознавцем і дійсним статським радником. Його нащадки згодом емігрували до Франції: серед них — відома акторка Маша Меріль, яка є нащадком Марії-Магдалини Гагаріної.
Цінність маєтку визначається не лише його архітектурою, а й інноваційною екосистемою, яку князь створив наприкінці XIX століття.
Краєзнавець Сергій Жосан
За століття будівля зазнала руйнувань, проте загальний архітектурний ансамбль зберіг свою цілісність.
– Маєток задумувався як функціональна заміська резиденція землевласника, а не лише як парадний палац для прийомів, — пояснює Сергій Жосан. — Садиба зведена з елементами еклектики й класичного стилю, характерного для провінційної палацової архітектури тієї епохи. Головний акцент робили на гармонійному поєднанні споруди з природним ландшафтом.
Джерельна вода, що дає життя
Річка Ягорлик в Окнах
Маєток розташований у південній частині Окнів, на березі річки Ягорлик. Особливістю планування стало використання природних незамерзаючих джерел.
Ці джерела були критично важливими для господарства й побуту: навіть у суворі зими й під час посухи вони забезпечували водою сади, виноградники та городи. Князь встановив насоси для боротьби з посухою, і завдяки цьому розплідник зміг розвиватися в сухому степовому кліматі. Тут створювали декоративні ставки, фонтани та водні композиції.
Зрошення теплиць і садів дозволяло вирощувати екзотичні та цінні рослини. Розвивалися садівництво й виноградарство; також мала успіх місцева пивоварня.
Джерела увійшли до місцевих легенд: їх вважали цілющими, використовували для пиття та лікувальних купелей.
Загадка втрачених полотен
Князь Анатолій Євгенович Гагарін був не лише активним громадським діячем, а й палким колекціонером мистецтва. У його збірках були роботи Брюллова, Лампі та Макарова. У період Жовтневої революції князю довелося тікати до Одеси, де він і помер. На жаль, зберегти колекцію не вдалося — нині місцезнаходження багатьох творів невідоме.
Саджанці з унікальної оранжереї мали шалений попит
За свідченням Сергія Жосана, наприкінці XIX століття князь Анатолій перетворив маєток на ботанічний центр із великим розплідником. В оранжереях вирощували елітні сорти плодових дерев, ягід, винограду та декоративні кущі, адаптовані до південного клімату. Саджанці з Окнів користувалися великим попитом: їх замовляли по всій імперії і експортували за кордон.
Навколо маєтку заклали розкішний парк з рідкісними породами дерев, який забезпечувався водою з підземних джерел.
З усієї імперії — на навчання в Окни
Фрагмент карти 1923 року. На ній ми бачимо ще існуючі плодові розплідники на околицях містечка Окни
У посушливому степовому Поділлі князь створив справжнє диво — Окнянський плодовий розплідник.
– Дерево має вижити саме, без тепличних умов, — любив повторювати він, закладаючи основи господарства.
Площа маєтку сягала десяти тисяч десятин. Тут діяли чотири великі сади: промисловий, виноградний, лісовий та науковий помологічний. Останній був лабораторією для експериментів: нові сорти випробовували на витривалість, і лише найкращі вводили в масове виробництво. Сюди приїжджали садівники з усієї імперії, щоб перейняти досвід — адже окнянські саджанці вирізнялися високою приживлюваністю.
Щоб подолати посуху, на маєтку встановили потужний насос Вортінгтона.
На початку XX століття врожайність зросла настільки, що площу розплідника довелося розширювати. Завдяки цій роботі в сухому степу з’явилися зелені сади, що прославили Окни далеко за межами регіону.
Лише незаймана земля дає сильне дерево
Успенська церква в Окнах, побудована 1847 року княгинею Марією Гагаріною і поміщиком Москальовим
– Наш розплідник — це безкоштовний коледж для всіх, хто прагне навчитися садівництву, — говорив князь.
Місцеві жителі та початківці-садівники проходили тут практику: навчались щепленню, обрізуванню, догляду за виноградниками та іншим навичкам.
Саджанці вирощували до трьох років, після чого продавали. Звільнені ділянки засаджували городиною, а нові дерева висаджували лише на цілинних землях. Як стверджували садівники, лише незаймана земля дає сильне дерево.
В Одесі друкували каталоги з переліком сортів фруктів і ягід, а також статті з порадами щодо садівництва.
У 1894 році Гагарін очолив секцію «Плодоводство» на першому з’їзді плодівників і редагував однойменний журнал. Проте головні наукові дослідження проводилися саме в Окнах під керівництвом провідних помологів.
– Освітня та соціальна місія розплідника зробила його не лише ефективним господарством, а й центром знань, — підсумовує Сергій Жосан. — Саме тут закладалися садівничі традиції, які визначили розвиток Окнянського краю на десятиліття вперед.
Туристичний путівник Окнянщиною
Сьогодні на території історичної садиби розміщені адміністративні установи. Громада працює над розвитком туристичного потенціалу локації, прагнучи зробити спадщину Гагаріних однією з головних історико-туристичних атракцій регіону. Зокрема, розробляється туристичний путівник Окнянської громади, а маєток включено до локальних маршрутів під назвою «Маєток Гагаріна — історія, що оживає серед пейзажів Ягорлика».
Окнянська селищна рада поширює матеріали про історію володінь Гагаріних та життєписи княжої родини.
Місцеві активісти й спеціалісти з туризму прокладають маршрути, які поєднують відвідини маєтку з іншими пам’ятками району: руїнами кірхи в Триградах, апітерапією у Волярці та джерелом «Дівочі сльози» у селі Розівка.
Джерело «Дівочі сльози»
Довідка
Сергій Жосан — член громадської організації «Краєзнавці Одещини», дослідник історії Окнянщини Подільського району Одеської області.
Зі шкільних років цікавився історією, брав участь у реконструкторських заходах, вивчав краєзнавчі видання й досліджував місцеві архіви.
Отримав освіту історика. Наукову діяльність розпочав ще на перших курсах університету; його книги й статті зробили вагомий внесок у вивчення історії регіону.
*Помолог — це ботанік або агроном, який вивчає та розводить сорти плодових і ягідних культур.
Цифри й факти про селище Окни
- Селище Окни вперше згадується на карті 1750 року.
- Річка Ягорлик ділить селище на північну й південну частини.
- На початку заснування села північна частина належала Польщі, південна — Туреччині.
- Перші переселенці походили з Молдови; серед мешканців також були українці, росіяни й поляки, які тікали від кріпацтва.
- Першим власником села був боярин Скарлат Стурдза. Коли донька його сина Олександра Марія вийшла заміж за російського князя Євгена Гагаріна, Олександр передав Окни дочці як придане.
- У середині XIX століття село стало власністю роду Гагаріних — давньої княжої династії, що веде свій рід від князів Стародубських.
Звідки пішла назва?
Назва «Окни» походить від молдавського слова «окна», що означає джерело або струмок — ця місцина колись була багатою на незамерзаючі джерела. Деякі з них мали діаметр 6–7 метрів. Більшість джерел було закрито в період 1812–1830 років. Останнє велике джерело з фонтаном висотою шість метрів закрили в 1973 році.
Читайте також:
- Лелеки повертаються щовесни, а люди роз’їхалися: як живе Бочманівка на Одещині
- Флоранський скарб: як одесит знайшов повний глечик давніх монет (фото)
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
