Ключові моменти:
- За останнє століття Одеса пережила чотири великі хвилі руйнувань історичної забудови.
- Архітектурні пам’ятки знищували під впливом ідеологічних кампаній, воєнних дій, масової забудови та російського терору.
- Декілька споруд перетворилися на символи цілих історичних епох міста.
- Більше архівних даних і маловідомих історій — у новому випуску авторського проєкту «Одеські історії».
Чому Одеса втратила десятки унікальних архітектурних об’єктів і як різні історичні епохи змінювали її обличчя — саме це розкриває новий випуск авторського проєкту «Одеські історії» на YouTube. Журналістка Олена Кудряшова, спираючись на дослідження, архівні світлини, спогади очевидців та праці місцевих краєзнавців, розповідає про споруди, які колись були візитівками міста, але не пережили ідеологічних кампаній, воєн, хаотичної забудови чи обстрілів. У цій статті зібрані основні сюжети; повну версію з архівними кадрами й додатковими фактами можна переглянути у відео.
Чотири хвилі руйнування Одеси: як місто втрачало свою архітектурну спадщину
Історія Одеси — це не лише хроніка будівництва, а й низка втрат. Протягом останніх ста років місто пережило чотири значущі хвилі руйнувань, кожна з яких мала свої причини, але всі разом поступово позбавляли Одесу частини її архітектурної спадщини.
Перша хвиля припала на 1920–1930‑ті роки, коли радянська влада проводила системну боротьбу з релігією та «старими» інституціями. У ті роки з міської карти зникали храми, культові споруди й пам’ятки, що відображали багатонаціональний характер Одеси.
Друга хвиля пов’язана з Другою світовою війною. Бойові дії та окупація завдали серйозних втрат — багато архітектурних шедеврів було зруйновано безповоротно.
Ведуча Олена Кудряшова
Наприкінці XX — на початку XXI століття з’явилася інша загроза: масова комерційна забудова, яка призвела до знесення частини історичних споруд не внаслідок війни чи політики, а через бізнес‑інтереси та прибуток.
Четверта хвиля триває й сьогодні: російські ракетні удари завдають шкоди історичному центру, що входить до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, нагадуючи, що боротьба за культурну спадщину Одеси досі не завершена.
— Кожна епоха залишала після себе рани: хтось руйнував у ім’я ідеології, хтось — заради прибутку, а сьогодні російський терор намагається знищити нашу культурну спадщину, — каже ведуча проєкту «Одеські історії» Олена Кудряшова.
Костел Святого Климента: коли знищували не лише храм, а й пам’ять про багатонаціональну Одесу
Костел Святого Климента в Одесі
Сьогодні на розі Балківської та Заньковецької вже нічого не нагадує про одну з найвеличніших католицьких святинь Півдня України. Наприкінці XIX століття тут стояв костел Святого Климента — монументальна неоготична споруда з двома 64‑метровими вежами, що були добре помітні із Молдаванки та навколишніх районів.
Храм служив духовним центром для польської громади Одеси, вміщував тисячі вірян і слугував однією з архітектурних домінант району. Однак його цінність була не лише в оформленні: костел нагадував про місто, де поруч співіснували різні національності й конфесії, і де міська культура формувалася на основі цього розмаїття.
Креслення костелу Святого Климента
У 1930‑х роках у межах антирелігійної кампанії радянська влада закрила багато храмів, серед яких був і костел Святого Климента. Згодом його знесли, а зникнення храму призвело також до зникнення Польського селища, яке кілька десятиліть формувало поруч цілісну міську спільноту.
— Разом із храмами втрачалася й пам’ять про багатонаціональну Одесу, яка століттями була містом різних культур і традицій, — зазначає Олена Кудряшова.
Костел Святого Климента — історичне фото
Від усього комплексу вцілів лише колишній будинок причту. У часи незалежності його передали римо‑католицькій громаді, тож саме ця споруда нині нагадує про храм, що майже століття тому прикрашав Молдаванку.
Читайте також: Люстдорф: чому село біля моря отримало трамвай раніше Одеси
Караїмська кенаса: втрачене обличчя східної Одеси
Ще однією жертвою першої хвилі руйнувань стала караїмська кенаса на вулиці Троїцькій. Вона вирізнялася серед міських культових споруд — побудована в мавританському стилі, з витонченими арками, складним кам’яним різьбленням та багатим оздобленням. Нерідко її називали однією з найкрасивіших будівель Одеси.
Караїмська кенаса в Одесі
Для караїмської громади кенаса була не тільки місцем богослужінь, а й важливим культурним центром. Для міста вона була ще одним нагадуванням про Одесу, яка від самого заснування поєднувала традиції різних народів, мов і релігій.
Після встановлення радянської влади кенасу закрили, а потім знесли. На її місці не з’явилася інша визначна споруда — місто втратило ще одну архітектурну перлину.
Саме такі історії, вважає Олена Кудряшова, демонструють, що процес руйнування Одеси тривав задовго до сучасної війни: він відбувався поступово, коли місто втрачало не лише окремі будівлі, а й частину власної культурної ідентичності.
Готель «Спартак» і дача Докса: коли історію витісняють нові забудови
Якщо перші дві хвилі руйнувань були спричинені ідеологією та війною, то на початку XXI століття Одеса зіткнулася з іншим викликом: комерційна забудова, яка знищувала історичні будівлі в ім’я розвитку і прибутків.
Одним із найвідоміших прикладів став готель «Спартак» на Дерибасівській. Побудований наприкінці XIX століття під назвою «Імперіал», він пережив революції, дві світові війни й окупацію. Проте в 2008 році історичну споруду знесли. Міській громаді обіцяли відновлення її первісного вигляду, але ці плани так і не були втілені. Те місце, яке десятиліттями було архітектурною візитівкою головної вулиці, довгий час просто пустувало, а згодом перетворилося на торгову ділянку.
Готель Спартак (колишній “Імперіал”) в Одесі
— Совєтська імперія впала, але стирати обличчя Одеси ніхто не припинив — просто змінилися мотиви, — коментує події Олена Кудряшова.
Не менш промовистою є доля дачі Докса в Аркадії. Наприкінці XIX століття це була частина зовсім іншої Одеси — зеленої курортної зони, де стояли елегантні літні садиби. Власник садиби, Віктор Докс, був заможним підприємцем і меценатом, який підтримував благодійні ініціативи та допомагав міським лікарням.
Готель “Спартак” у радянські часи
Споруда витримала революції, Другу світову війну й радянський період, але в 2016 році, після втрати статусу пам’ятки архітектури, її знесли, попри протести місцевих жителів. На місці садиби розпочалося нове будівництво.
Готель “Спартак” під час знесення
Якщо «Спартак» став символом трансформацій у центрі міста, то знищення дачі Докса багато хто вважає поворотним моментом для Аркадії.
Дача Докса у радянські часи
Дача Докса перед остаточним руйнуванням
Історії «Спартака» й дачі Докса демонструють, що архітектурна спадщина може зникати не лише через війни — іноді найбільшу загрозу їй становлять рішення, прийняті в мирний час.
Спасо‑Преображенський собор: споруда, що пережила майже всі хвилі руйнувань Одеси
Спасо-Преображенський собор в усій величі та красі
Якщо шукати архітектурний символ, в якому відобразилася драматична історія Одеси останнього століття, то ним без сумніву є Спасо‑Преображенський кафедральний собор.
Головний храм міста був свідком кількох історичних епох. У 1936 році під час антирелігійної кампанії його підірвали. На місці собору хотіли створити громадський простір, і святиня, яка довгі роки була духовним центром Одеси, майже сім десятиліть відсутня була в міському ландшафті.
Лише на початку 2000‑х років собор відбудували, максимально наблизивши відновлену споруду до історичного вигляду. Для багатьох одеситів це стало символом відновлення пам’яті та поваги до минулого.
Інтер’єр відновленого собору до влучання російської ракети
Та історія собору отримала ще один трагічний епізод: у липні 2023 року російська ракета пошкодила святиню. Вибух зруйнував частину даху та вівтаря, пошкодив внутрішнє оздоблення й вкотре наголосив, що четверта хвиля руйнувань історичної Одеси триває й сьогодні.
— Є в Одесі будівля, що стала метафорою нашої історії — споруда, яка на своїх стінах і фундаменті відчула всі хвилі знищення й стала свідком найстрашніших епох нашого міста, — зазначає Олена Кудряшова.
Спасо‑Преображенський собор після влучання ракети — інтер’єр
Спасо‑Преображенський собор після влучання ракети
Історія собору доводить: архітектурну спадщину можна пошкодити або зруйнувати, але пам’ять про неї має силу пережити навіть тяжкі часи. Саме тому боротьба за збереження історичного обличчя Одеси триває й нині.
Чому важливо пам’ятати про втрачений образ Одеси
Історія Одеси складається не лише з тих будівель, що стоять сьогодні. Не менш важливо пам’ятати й про ті споруди, що безповоротно зникли. Кожна з них була частиною широкої історії — багатонаціональної, відкритої світу та європейської Одеси.
За останні сто років місто пережило чотири великі хвилі руйнувань, спричинені різними факторами: радянською антирелігійною політикою, Другою світовою війною, хаотичною забудовою початку XXI століття та сучасним російським терором. Але наслідок у всіх випадках був однаковий: Одеса втрачала частину своєї архітектурної спадщини.
Саме тому сьогодні важливо не лише зберегти те, що вдалося вберегти, а й знати історії про ті споруди, яких уже немає. Пам’ять про них допомагає зрозуміти, якою була Одеса, як вона змінювалася й чому її культурна спадщина потребує захисту.
Що ще показано у відео
У цій статті згадані лише частина розповідей з нового випуску проєкту «Одеські історії». У відео Олена Кудряшова також демонструє:
- історію Першого Християнського кладовища, яке за наказом більшовиків зрівняли з землею;
- архівні знімки, що показують, як виглядала караїмська кенаса та інші втрачені пам’ятки;
- долю круглого Дому Маюрова на Грецькій площі;
- унікальні історичні світлини, креслення й порівняння «було — стало»;
- маловідомі факти про людей, які формували архітектурний образ старої Одеси.
Перегляньте повний випуск проєкту «Одеські історії» з Оленою Кудряшовою, щоб побачити архівні кадри, почути більше історичних деталей і дізнатися, якою була Одеса до того, як чотири хвилі руйнувань назавжди змінили її архітектурний вигляд.
Читайте також:
- Шовкова лихоманка на Одещині: чому тут вирощували тисячі шовковиць (відео)
- Чи перетвориться Одещина на пустелю? Звідки взялися піски та що чекає південь України
- Знищені села Одещини: навіщо Радянський союз затоплював території регіону
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
