Ключові моменти:
- Тополі близько 130 років, а не 90, як зазначено в офіційних документах 2017 року.
- Історичні плани підтверджують, що Літній театр був і залишається частиною Міського саду — пам’ятки природи.
- Активісти вимагають повернення території до природно-заповідного фонду та незалежного розслідування можливих махінацій з орендою землі.
Історія тополі в Одесі: вік дерева та його значення
Одеський еколог, біолог і правозахисник Владислав Балинський зазначає: дерево біля входу до Літнього театру — це біла тополя (Populus alba), а не «канадська», як її іноді помилково іменували. Фахівці однозначно визначають вид за формою крони та зовнішніми ознаками.
На світлині 1917 року дерево вже сягає приблизно 13 метрів у висоту. Враховуючи темпи росту білої тополі, можна зробити висновок, що її посадили наприкінці XIX століття. Тоді поряд була будівля Новоросійського товариства сільського господарства, а озеленення виконували спеціалісти, які підбирали породи, що витримують степовий клімат Одеси.
Газета «Вечірня Одеса» у 1973 році описувала «тополю- велетня» висотою близько 30 метрів і кроною діаметром 35 метрів — опис, який свідчить про те, що дереву вже понад століття. За оцінками екологів, його реальний вік становить близько 130 років. Тому дані акта Горзелентреста 2017 року, де вік вказано як 90 років, можуть бути заниженими.
Літній театр і Міський сад: правовий статус та межі
Історичний план 1866 року демонструє, що територія Літнього театру з самого початку була невід’ємною частиною Міського саду — подарунка місту від Фелікса де Рібаса.
У 1972 році Міський сад отримав статус пам’ятки природи місцевого значення. Проте 1984 року, під приводом уточнення меж, територію Літнього театру вивели зі складу природно-заповідного фонду. Екологи розцінили це як юридичну колізію, що потребує виправлення.
Відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд» (ст. 51–53), зміна меж заповідних територій без наукового обґрунтування заборонена. Крім того, Україна має зберігати історичні екосистеми у відповідності до зобов’язань у рамках Бернської конвенції та відповідних європейських директив.
На думку активістів, повернення Літнього театру до складу Міського саду — це не лише відновлення історичної справедливості, але й виконання міжнародних зобов’язань щодо охорони природи та культурного ландшафту.
Боротьба за статус ПЗФ та підозри щодо порушень
У 2018 році громадська організація «Зелений лист» через суд домоглася повернення Літньому театру статусу об’єкта культурної спадщини. Наступним кроком активістів є відновлення й охоронного статусу природно-заповідного фонду для всієї ділянки.
Наразі ділянку орендує компанія «Солінг». Активісти вимагають розірвання договору оренди, посилаючись на можливі порушення умов договору. Відновлення цілісності Міського саду дозволить захистити не лише столітню тополю, а й близько сотні інших цінних дерев.
Паралельно готуються звернення до правоохоронних органів: активісти звинувачують мерію в системному заниженні орендної плати за цю ділянку, що нібито завдало місту значних збитків.
Детальний аналіз договору оренди, нарахувань та фактичних платежів, а також можливих причин заниження орендної плати було опубліковано в журналістському розслідуванні.
Повідомлення «Живий свідок махінацій: як одне дерево може змінити долю Літнього театру в Одесі» з’явилося раніше.
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
