Небезпечно для життя
Ось що пишуть у соцмережах жителі Рені.
Ольга: «Я люблю тварин, але те, що зараз коїться у місті, – це просто біда. Моя старша дитина сама не може вийти на прогулянку, адже панічно боїться собак. Було два випадки, коли зграя кидалася на дитину просто у дворі. Всі мої вмовляння та роз’яснення, як треба поводитися, коли собаки поряд, уже не допомагають – одразу ступор та паніка. Підсумок: самостійна дитина сидить і чекає, коли я звільнюся і ми вийдемо на прогулянку».
Читайте також: Нашестя собак у Рені: зграї безпритульних тварин все частіше нападають на людей
В.В.С.: «Кожного ранку йду на роботу — і постійно на мене нападають собаки цілою зграєю біля пожежної частини. Відбиваюся торбою, і так постійно. У мене аж ноги трусяться, коли я доходжу до центру, бо знаю, що зараз нападатимуть собаки. Я – доросла людина, і мені страшно, а що казати про дітей, які в школу йдуть?»
Олена Максимова: «У жодному іншому місті я не бачила такої кількості бродячих собак! В ЖОДНОМУ! Соромно за наше місто. Приїхали з Дніпра гості, вийшли прогулятися… Донька гостей, побачивши зграї собак, застрибнула на тата і не злазила всю прогулянку… Дівчинка виросла в Дніпрі, в Рені вона була просто в шоці. Багато наших любителів собак зараз перебувають за кордоном: напишіть, будь ласка, де ви бачите таку кількість бродячих та агресивних собак. У Німеччині? В Австрії? У США? У Румунії? Ганьба.».
Павло: «Рені – столиця Бездомних собак! Я як поїхав до іншої країни, аж видихнув, можна просто спокійно гуляти містом…»
Читайте також: Собаки всюди: як безпритульні бродяги об’єднують волонтерів і жителів Рені
Д.А.: «…Ніби це не місто для людей, а велика псарня! Люди, прокиньтеся! У нас діти можуть піти до школи лише у супроводі дорослих – інакше їх зжеруть! Велосипедом спокійно покататися нереально! Увечері та вранці пройтися містом, щоб на тебе не накинулися собаки, теж нереально! Спати з відкритим вікном нереально — гавкають всю ніч».
Що не так із цілим містом?
Марина Ногай
Чому існує така проблема? По-перше, тварин захищає закон, тому міська влада та її комунальні служби не можуть зайнятися виловом та фізичним знищенням бродячих собак, як це робилося за часів СРСР. Сьогодні такі методи – виключені.
По-друге, у Рені немає жодного ліцензованого ветеринара, який мав би у своєму розпорядженні обладнану операційну і міг би оперувати тварин. Щоб стерилізувати кішку чи собаку, треба їхати до Ізмаїла за 70 кілометрів. Дорожні витрати плюс сама операція — далеко не всі мають такі кошти.
Третя складова проблеми – безконтрольне розмноження тварин. З одного боку, потомство виводять бездомні собаки у своїх зграях. З іншого боку число чотирилапих бомжиків збільшують самі мешканці:
— Неподалік від мого будинку розташовані контейнери зі сміттям — там страшно що твориться! – розповідає мешканка Рені Марина Ногай. – Цього року я побачила, як біля них зупинилася машина, водій витягнув з багажоика коробку з цуценятами і залишив її. Як я дізналася пізніше, їх там було 14. За літо вони виросли – тепер бігають та кусають перехожих.
Читайте також: «Безпритульні, але не покинуті»: історії волонтерів, що дбають про бездомних тварин
У Рені підкидають цуценят і кошенят на ринок, у дитсадки, у двори багатоповерхівок – сподіваючись, що там їх розберуть. Розбирають, але не всіх. В результаті зграї безпритульних тварин поповнюються.
Що робити?
Свою позицію міський голова Ігор Плєхов озвучував неодноразово. На фізичне усунення тварин ніхто не піде. Також громада не може витрачати бюджетні кошти на стерилізацію, якщо самі мешканці не контролюють своїх тварин: це – гроші на вітер. Однак якщо за роботу візьмуться волонтери, то міськрада сприятиме.
Мешканці міста розділилися на дві групи. Одні вважають, що, попри закон, єдиний спосіб – фізичне знищення тварин, тому що безпека людини понад усе. Інші категорично проти цього, оскільки це не є гуманним. Захисники тварин бачать вихід у стерилізації. Дискусія – у розпалі:
Павло: «Хотілося б запитати всіх цих «захисників тварин»: а вам дітей не шкода, якщо ці собаки нападуть на них? Пропоную захисникам взяти всіх собак до себе».
Р.С.: «Рені – це поселення для собак, а не для людей. Собаки мають право на свою безпеку, а люди – як вийде… Головне для мера – нічого не робити, і хай буде що буде».
«Нас вважають диваками…»
Тетяна Ростоцька
Самі волонтери не сидять склавши руки. Захисники тварин за свої кошти опікуються «братами меншими» і в міру фінансових можливостей стерилізують їх.
Тетяна Ростоцька вважає, що захист тварин – властивість душі від Бога.
— У мене дві доньки стали ветеринарами, – каже Тетяна. – Любов до тварин передалася їм від мене та від моїх батьків. Коли в Рені кількість бездомних тварин почала зростати, ми навіть вирішили поміняти свою квартиру на будинок. Вибрали будинок на околиці міста з великою земельною ділянкою. Тепер тваринам, яких ми підгодовуємо, просторо – у їхньому розпорядженні двадцять соток. Скільки в нас їх живе, навіть важко сказати. Ми їх годуємо, облаштували будиночки для них. Знаю, що дехто вважає нас диваками, але я інакше не можу.
Тетяна вважає, що нашестя собак у Рені – це вина самих мешканців, які не контролюють «любовні справи» своїх вихованців.
— Гуманне ставлення слід виховувати з дитинства – і в сім’ї, і в школі, – каже Тетяна. — Батьки не повинні лякати дитину бездомним собакою. Треба вчити дитину дбати про неї.
Оголосили збір коштів
Любов Хлипавка
І таких людей, як Тетяна Ростоцька, у Рені чимало. Нещодавно тут з’явилася друга громадська організація із захисту тварин, яку назвали «На варті життя». Її основна мета – проводити стерилізацію тварин.
— На рахунок організації вже надійшло 60 тисяч гривень пожертв, — розповідає одна із її засновниць Любов Хлипавка. – Але переважно це пожертвування підприємств бізнесу, самі люди перераховують гроші рідко. А ще багато ренійців досі не розуміють, що несуть відповідальність за своїх домашніх тварин, не вважають за потрібне їх стерилізувати. Так, це коштує грошей. Щоб здешевити процес, ми знайшли можливість залучити бригаду ветеринарів з операційною на колесах. Дали оголошення в соцмережах, повідомивши жителям Рені про час приїзду. Охочих було багато: бригада планувала працювати в Рені чотири дні, але довелося затриматись і на п’ятий.
Якщо гора не йде до Магомета…
Наталія Притула
Мобільній бригаді ветеринарів вдалося провести великий обсяг роботи. Оскільки розцінки були нижчими за ринкові, багатьом послуга виявилася по кишені.
— Операція кішки триває лише 7 хвилин, собаки – 10-15, — розповідає ветлікарка Наталія Притула. – За день вдається прооперувати 50-60 тварин. Але було й таке, що ми прооперували за день 115 тварин, щоправда, працювали до дванадцятої ночі та падали з ніг від втоми.
Читайте також: Проблема безпритульних тварин: як їм допомогти, стерилізувати їх і вакцинувати
— Ми не лише оперуємо, а й даємо вакцину від сказу, – розповідає ветлікар Олександр Дзуган. – Господарям прооперованих тварин видаємо антибіотики та спрей для обробки рани. Також даємо свої номери телефонів, щоб люди могли проконсультуватися.
І знову – відгуки:
Інна: «Велике спасибі ветлікарям та волонтерам, усім, хто бере участь у стерилізації тварин. Добро повернеться у двократному розмірі».
Але є й інша думка:
В.В.С: «Стерилізація не рятує від бажання собак напасти на людину. Головна проблема так і не вирішена».
Павло: «1000 гривень за 1 собаку за стерилізацію? Просто абсурд».
Чому волонтери пішли у підпілля?
На жаль, дискусія іноді переходить на особисті образи. А ще з’явилася нова тенденція — підкидати цуценят і кошенят прямо під двері волонтерам — якщо вони такі жалісливі. Проте фінансові можливості волонтерів – не безмежні. Щоб не примножувати собі турбот, яких і так вистачає, більшість ренійських волонтерів пішли у глибоке підпілля: вони продовжують годувати, рятувати та влаштовувати тварин у добрі руки, але нікому про це не розповідають і принципово не дають інтерв’ю.
Однак це не вихід. Адже поки містяни і влада не домовляться «дудіти в одну дудку», «собачі весілля» на вулицях не закінчаться.
Читайте також:
