Основні аспекти
Суть конфлікту
2 липня під час сесії Одеської міськради планувалося розглянути питання щодо забудови території за адресою вул. Краснова, 4Б, де раніше знаходилося Друге єврейське кладовище. Однак судове рішення призупинило подальший розвиток цього проєкту, як повідомляє Суспільне.
Компанія «Екател Авто», яка контролює майновий комплекс автостоянки на цій ділянці, отримала дозвіл на зведення та експлуатацію об’єкта відповідно до рішення виконкому.
Під час обговорення проєкту до міськради не було надіслано жодних офіційних заперечень щодо меморіального статусу території.
На прохання забудовника археологічні дослідження провів Інститут археології НАН України. Під час розкопок фахівці не виявили поховань чи об’єктів культурної спадщини, що стало основою для продовження реалізації проєкту.
Проте громадські організації та деякі депутати настоюють на тому, що територія має історичне значення та вимагають її збереження як меморіального простору.
Судове рішення
Одеський окружний адміністративний суд заборонив міськраді розглядати проєкт землеустрою та передачу ділянки в оренду компанії «Екател Авто».
Ініціатором заборони стала громадська організація, що представляє інтереси військових та цивільних пілотів БПЛА.
Суд дійшов висновку, що невжиття заходів за позовом могло б призвести до того, що ТОВ «Екател Авто» отримало б право на проведення будівельно-монтажних робіт на вул. Краснова, 4Б, без попереднього встановлення факту розташування на цій території Другого єврейського кладовища. Такий розвиток подій, за думкою суду, створює «ризик порушення право єврейського народу на збереження історичних пам’яток та може призвести до їх пошкодження, руйнування або осквернення».
Думка депутатів та істориків
Депутат Ольга Квасницька висловила занепокоєння, що земельну ділянку можуть використовувати для не лише паркування, але й житлової забудови. «Те, що там написано “під будівництво паркування”, не означає, що там не буде житлового будівництва», — зазначила вона.
Депутатка Жанна Мандриченко, членкиня комісії з просторового розвитку, підтвердила, що Інститут археології НАН України не підтвердив наявність кладовища на згаданій ділянці. Однак, на її думку, археологи не ставили за мету підтвердити цю інформацію.
Краєзнавець Андрій Крантов зазначив, що цвинтар функціонував з 1873 до 1974 року, і на його території могло бути багато поховань, включаючи жертв розстрілів.
Після Другої світової війни ділянка була частково забудована, а в 1949 році кладовище закрили офіційно.
У 2000 році на місці поховань був відкритий меморіальний комплекс, присвячений історії Голокосту.
