Ось ми знову вирішили завітати до нашої старої знайомої Ларочки та її мудрої свекрухи. А дарма! Схоже, що невістка знову приготувала для своєї мами особливу кулінарну новинку… Спробуємо?
– Лара, Боже, звідки ти взяла такого чудового хлопця, як мій Ізя? Чим займаєшся? Що у тебе в голові… Вінегрет?
– Так, мамо, я вас теж люблю.
– Ні… Не вінегрет. Вінегрет корисніший… Ромашки з лютиками. Ось.
– Чому б і ні? Ромашки – гарні квіти, їх можна використовувати для ігор «любить – не любить».
– Які тут ігри, коли поїзд вже відправився? Бідний хлопець, бідний Ізя. Що ти робиш? Лара! Це що?
– Мамо, це млинці.
– Чому вони всі в дірочках?
– Це за рецептом. Це мереживні млинці.
– У нормальної жінки мереживо може бути лише у нижній білизні. А млинці мають бути звичайними, щоб можна було загортати фарш або червону ікру. У твоїх млинцях усе висиплеться. Жах! Поклади мені один на тарілку, а ні… Дай два. Ммм… може бути смачно. А це що? Варення? Яке?.. Яке? Кавунове? Жах. Лара, ти дивак… Поклади дві ложки… Столові. Як мій син може з тобою жити? І що це? Я на суху їм п’ятий млинець.
– Ви не п’ятий, а сьомий, але кому цікаво…
– Я їм п’ятий. Перші два – це була проба. Лара… На-су-хо.
– Мамо, а тиск?
– А хай йому грець.
– Може бокал червоного?
– Здрастуйте… Червоного-синього-зеленого… Під млинці з червоною ікрою, у вас же для мами немає чорної ікри… Лише горілка.
– А печінка?
– А ми її Боржомчиком зап’ємо. Лара, це справжня пісня, а не млинці. Беру назад свої слова про вінегрет.
– А про лютики?
– Про лютики… Відмовляюся. У твоїй голові має бути щось гарне, якщо там немає мозку.
– За здоров’я!
– Чудовий тост. А Ізі млинців вистачить?
– Вистачить. Я багато приготувала.
– Ось ніякої економії.
– Так я ж знала, що ви прийдете на запах… І заберете додому коробочку.
– Ось паразитка. І за що мій син у тебе закоханий. Жах!
А ще ви можете дізнатися:
