Ключові моменти:
- Історики стверджують, що сучасна Одеса є безперервним продовженням Хаджибея, а не абсолютно «новим» містом
- Перша письмова згадка про Коцюбіїв-Хаджибей датована 1415 роком
- Археологічні розкопки в центральній частині підтверджують існування фортеці Хаджибей
- У туристичній спільноті тривають дискусії щодо того, з якої дати рахувати вік міста
Дискусія про справжній вік Одеси триває десятиліттями, але в останні роки вона набула особливої гостроти на тлі процесів деколонізації, нових археологічних знахідок та переосмислення імперських історичних наративів. У 2021 році міська рада закріпила в Статуті громади дату 19 травня 1415 року як день першої письмової згадки про Хаджибей. Водночас офіційні урочистості з нагоди Дня міста досі відзначаються 2 вересня.
У підготовці цього матеріалу були опитані доктор історичних наук Тарас Гончарук, екскурсовод і краєзнавець Віолетта Дідук, голова Національної туристичної організації України Іван Ліптуга; також використано результати археологічних робіт Андрія Красножона та хроніку польського історика Яна Длугоша. Окрема увага приділена впливу суперечок про «вік Одеси» на туристичний образ міста та його культурну ідентичність.
Хаджибей і Одеса: безперервна лінія розвитку
– Історія будь-якого поселення починається або з першої згадки в джерелах, або з першої археологічної знахідки на його території. Зміна назви не анулює попередню історію. Як часто жартують історики: коли жінка виходить заміж і змінює прізвище, це не робить її народження іншим, – зазначає Тарас Гончарук.
Людські оселі на землях сучасної Одеси існували ще в давнину. Тут був античний пункт, у часи Великого князівства Литовського стояла фортеця, а пізніше розвивалося османське поселення Хаджибей.
Між античною колонією та Хаджибеєм простягається розрив у більш ніж тисячу років, і прямого зв’язку між ними немає.
– Натомість зв’язок між Хаджибеєм і Одесою є безпосереднім, – переконаний історик. – Через збережені споруди й через покоління родин, що жили тут у османський період: греків, євреїв, українців, старовірів, молдаван. Багато з цих сімей залишилися жити на місці й у часи Російської імперії. Тобто генеалогічний ланцюг від Хаджибея до Одеси простежується прямо.
Доктор Історичних наук Тарас Гончарук
Про співпадіння святкових дат
– В імперську добу був поширений підхід: починати історію територій з моменту їхнього включення до імперії та давати їм «чисту» дату заснування. Так, наприкінці 1794 — на початку 1795 року Хаджибей офіційно отримав назву Одеса – одночасно з такими населеними пунктами, як Балта, Овідіополь та Вознесенськ.
Згодом місто стало важливим центром експорту зерна, і влада побажала мати для Одеси урочисту дату-орієнтир.
Одеський історик Аполлон Скальковський, бажаючи догодити генерал-губернатору Михайлу Воронцову та імператору Миколі I, запропонував датувати заснування 22 серпня (за новим стилем 2 вересня) 1794 року. Він послався на те, що цього дня було розпочато роботи в порту. Проте верф існувала вже в 1793 році, а сама турецька Хаджибеївська пристань також увійшла до складу імперії. Щоб зробити дату вагомішою, Скальковський стверджував, що того дня закладено дві перші церкви й прокладено «борозну на честь заснування» — без конкретних посилань на документи.
Причина вибору дати була очевидною не стільки в документальній достовірності, скільки в символіці: 22 серпня — день коронації Миколи I, одне з найважливіших імперських свят. І газета «Одеський вісник» відзначала це так: «Одеса святкує дату коронації й, що дивним чином збіглося з нею, день заснування».
Книга Аполлона Скальковського – Перше тридцятиріччя історії міста Одеси
Чому вік Москви зазвичай відраховують від першої згадки, а для Одеси це питання складніше?
– У радянський період багато ідей імперської доби було відкинуто. Але пізніше, за часів Брежнєва, а потім і в незалежній Україні, традиція святкувань «Днів міста» відродилася. Як жартував Жванецький: «День міста — це день, коли міська влада відмиває міські гроші», – цитує Тарас Гончарук.
Отож 200-річчя Одеси святкували дуже широко.
– Одеса, мов та жінка, приховує свій вік, – з іронією каже Тарас Гончарук. – Але у 1994 році, готуючись до ювілею, одеський історик Олександр Болдирєв опублікував брошуру «Одесі — 600». Він підходив до питання дати заснування як політик: якщо для Москви вік відраховується від першої згадки, то чому так не робити для Одеси?
Перші письмові згадки про Хаджибей датуються 1415 роком і містяться в хроніках Яна Длугоша — в контексті допомоги польського короля Владислава II Ягайла Візантії, що потерпала від турецьких нападів. Монарх надіслав захисникам Константинополя «щедру допомогу зерном» зі свого портового пункту Коцюбіїв — у тюркській транскрипції Хаджибей.
– Перша згадка має емоційну й символічну силу: перед загрозою мусульманської навали католицький монарх допомагає православним. Це не просто суха фраза про «Прийди до мене, брате, в Москов», — пояснює історик. — У нашому випадку ми маємо свідчення про портову активність Коцюбіїва.
Длугош, як церковна людина, прив’язував хроніку до церковних свят. Він вказав, що описані події відбулися на Трійцю. У 1415 році Трійця припадала на 19 травня, і саме цю дату пов’язують із першою згадкою.
Обкладинка книги Олександра Болдирєва “Одесі-600”
Про соляний шлях і «синьо-жовтих» козаків
У 1442 році Коцюбіїв перейшов у володіння польського пана українського походження Теодора Бучацького. Уже тоді сформувалися Куяльницька та Хаджибеївська пересипи. Озера перетворювалися на лимани, де осідала сіль. Існують джерела, що сіль завантажували тут на кораблі й везли аж до Києва в обхід порогів.
Наприкінці XV століття край опинився під контролем Османської імперії. Турки й їхні васали офіційно закріпили пункти видобутку солі в Хаджибеї та дозволили її вивозити до Києва, Луцька й інших міст. У порту розміщувався татарський гарнізон.
Після низки нападів козаків і татарська присутність ослабла, і фортеця занепала.
Згодом турки відновили укріплення. У першій половині XVIII століття тут з’являлися галери, діяла поштова станція й великий гостинний двір, були кав’ярні та трактири для моряків. Пристань і митниця, за словами Тараса Гончарука, розміщувалися в районі сучасної Митної площі, а фортеця дивилася двома вежами на мис Військового спуску — з обривом, що спускался до моря.
Місто Хаджибей
У 1789 році Хаджибей було взято штурмом регулярними підрозділами під командуванням Дерибаса та чорноморських козаків. На плані бою, відзначає історик, українські війська позначені синьо-жовтими квадратиками. Після захоплення замок підірвали.
Завдяки недавнім археологічним дослідженням, якими керує ректор Південноукраїнського національного педагогічного університету імені Ушинського Андрій Красножон, встановлено, що фортеця знаходилась поруч із пам’ятником Дюку де Рішельє. Її фундаменти лежали на рівні античного шару V століття до н.е.
Розкопки на Приморському бульварі
Читайте також: Одеса до Катерини: чому князь Потьомкін знищив Хаджибейську фортецю?
400 років історії в подарунок
– Коли Олександр Болдирєв стверджував, що Одесі не 200, а 600 років, і отримав масу критики, то відповів просто: «У чому проблема? Барон Мюнхгаузен у фільмі подарував один день, а я подарую вам 400 років цікавої історії». І справді, ця історія пов’язана не лише з російським контекстом, а й з Османською імперією, Великим князівством Литовським, Королівством Польським, – підкреслює Тарас Гончарук. Я не проти, щоб Одесі «додали» ще років — якщо копнути глибше. Бо перед Коцюбієвим згадується ще одна географічна назва — Джинестра.
Так могла би виглядати гавань Джинестра
Наразі вчені не мають однозначних даних, чи була середньовічна генуезька Джинестра саме поселенням. На морських картах того часу Джинестра відзначена, але існує думка, що це могла бути лише якірна стоянка, а не берегове поселення. Деякі картографи навіть вважають, що Джинестра — це назва Куяльницького лиману, який тоді ще був відкритою затокою. В Одеському краєзнавчому музеї зберігається італійський середньовічний якір, знайдений у Куяльнику — доказ того, що кораблі входили в лиман.
– Якби вдалося підтвердити, що Джинестра була саме населеним пунктом, це розширило б хронологію місцевої історії. Але й зараз дата 19 травня має право на існування як символ першої згадки — гарний акт допомоги, — вважає Тарас Гончарук. – Травневі дні в Одесі нічим не гірші за вересневі. А коли говорять про «традиції»… Якщо історія перестає бути наукою, їй залишаються лише традиції. Але так можна й у фізику піти: ми звикли до класичної ньютонівської механіки, а тут з’явився Ейнштейн зі своєю теорією відносності.
Читайте також: Фортеця, порт, зерно: якою була Одеса 609 років тому (відео, фото, іллюстрації).
Чи вплинула нова дата на туристичний сектор
Екскурсовод і краєзнавець Віолетта Дідук: «Для туристів дата заснування міста другорядна»
– Поняття «дня народження» застосовувати до міста слід обережно. Народження міста — це процес, і часто непросто прив’язати його до конкретної дати. Тому формулювання «день народження» або «день заснування» є доволі умовними. Документального підтвердження дати 2 вересня немає, а 19 травня — це перша письмова згадка. Якщо місто згадується, отже воно існувало й раніше.
Отже, дата 19 травня має право на існування і нині закріплена в статутних положеннях. У результаті у місті фактично існують дві дати: День міста й День першої згадки.
Я як екскурсовод даю різносторонню інформацію, аби люди могли самі зробити висновки: почитати додаткові джерела і сформувати свою думку. Розповідаю історію регіону не лише з 1789 року, а й про перші поселення, що існували тут ще до 1415 року, зокрема давньогрецькі сліди на Приморському бульварі.
Значна увага приділяється також передмістям — наприклад Куяльницькому кладовищу, де поховані козаки та їхні нащадки, які брали активну участь в історії Хаджибея — Одеси. Існують екскурсійні маршрути по Одеській області.
Нова дата радше дала поштовх до проведення тематичних заходів і фестивалів у визначений день, ніж змінила сам туристичний продукт. Для відвідувачів важливіші море й атмосфера міста, але вивчення історії залишається необхідним, особливо в часи війни.
Іван Ліптуга, голова Національної туристичної організації України: «19 травня не скасовує 2 вересня»
Іван Ліптуга
– 19 травня внесено до Статуту як дату першої згадки про Хаджибей. Це не відміняє офіційну дату заснування — 2 вересня, яка також закріплена в документах.
Історія цього регіону налічує понад 2,5 тисячі років: тут були античний період, італійські впливи, османський, литовський, радянський, російський та сучасний український періоди. Як і будь-яке інше місце, її можна досліджувати з різних хронологічних точок.
Перед згадкою про Коцюбіїв (Хаджибей) у 1415 році існують археологічні дані та старі карти, зокрема ті, що зберігаються у Ватикані, де на позначці згадується Джинестра на цій території. Отже в різні епохи тут функціонували фортифікації та портові стоянки генуезців задовго до XV століття.
Я прихильник того, щоб не зациклюватися лише на датах. Це не означає, що я відстоюю тільки версію про заснування в імперський період. Але якщо судити формально, місто з назвою «Одеса» з’явилося в документах у 1794–1795 роках.
До цього часу тут існувало поселення Хаджибей, яке в різні періоди мало різні назви — це відомо як історикам, так і археологам. Проте між античністю та XVIII століттям бракує матеріальної безперервності артефактів, які б лежали в основі масових екскурсійних маршрутів.
Якщо розкопки Андрія Красножона виявлять великі фрагменти стін і веж фортеці Хаджибей, їх можна залишити відкритими під скляними накриттями. Це дало б туристам конкретний артефакт, який би наочно підтвердив фізичну присутність укріплень тут. Наразі більшість історичної літератури вказує, що тут не було міста в сучасному розумінні до початку XIX століття: були фортеця й хутора, але не повноцінне міське поселення з відповідними атрибутами.
Туристичний продукт формується навколо тем, що викликають інтерес. Сьогодні Одеса прагне відійти від образу «бандитської Одеси», який закріпився в літературі й кіно, і знайти нові теми для просування. Державна політика останніх років орієнтована на очищення історії від імперських і радянських наративів. Але факти лишаються фактами, і скасувати їх не вдасться — екскурсії й надалі будуть формуватися за вибором екскурсоводів.
Про те, як історична дискусія щодо віку Одеси переросла в політичну суперечку, раніше писали в журналі: Одесі — 200 чи 600 років? Як перестати сваритися через вік Одеси.
Де саме одесити хотіли б відзначати День міста — можна дізнатися з опитування: День народження Одеси: коли одесити хочуть святкувати заснування міста – опитування.
Повідомлення «Одеса приховує свій вік»: історики наголошують, що місту понад 600 років — спочатку з’явилося в медіапросторі.
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
