Основні моменти:
Десятки тіл прибувають на залізничну станцію у рефрижераторних вагонах — безіменні, з пошкодженнями, часто видобуті з траншей та завалів. На місці вони терміново проходять первинну експертизу: залишки вивантажують у білосніжних мішках і доставляють до тимчасової лабораторії біля колій. Про це повідомляє The New York Times.
Тут, захищені від негоди, працюють шість команд, до складу яких входять слідчі, криміналісти, патологоанатоми, розвідники та представники санітарної служби. Протягом 20-30 хвилин фахівці фіксують дані: перевіряють наявність вибухівки, збирають особисті речі, виконують забір ДНК і, якщо це можливо, знімають відбитки пальців за допомогою спеціальних технологій.
«Конвеєрна система на залізничній станції в Одеській області в Україні має на меті прискорити ідентифікацію, обходячи традиційні розтини у моргах, які й без того перевантажені», – зазначає видання.
Кожне тіло отримує 17-значний ідентифікаційний номер, що включає дату прибуття, установу, що отримала тіло, та індивідуальний порядковий номер.
Особливу увагу приділяють особистим речам загиблих – документам, прикрасам або фрагментам одягу. Якщо такі виявляють, технік фотографує їх, окремо пакує в мішки та повертає назад до останків у новий мішок для тіла.
«Особисті речі мають величезне значення», — зазначає Андрій Шелеп, старший слідчий поліції, який розслідує злочини, скоєні під час війни. «Деякі родини не довіряють результатам ДНК. Вони не можуть змиритися зі смертю, вважаючи, що їх близькі все ще в полоні. Але, коли вони бачать знайдені речі, їх сумніви зникають».
Україна має намір встановити особи всіх близько 6 тисяч тіл, отриманих від Росії за Стамбульською угодою, та повернути останки родичам.
