На околицях міста, де починається степ, зібралися крафтові виробники півдня Одеської області, фермери, продавці декоративних птахів та різноманітних домашніх тварин, а також спортсмени, обдаровані музиканти та майстри декоративно-ужиткових традицій. Це велике свято ініціювали підприємці Владислав і Наталія Шевченко, які керують компанією «Від дверей до покрівлі». Однак організація подібного великого заходу вимагає командної роботи.
Ярмарковий рух: що виробляють і продають на Одещині
– Чому ви минаєте? – чую здивування у голосі смуглявого чоловіка.
– Вибачте, я не можу рекламувати алкоголь, – відповідаю, усвідомлюючи, що ображаю майстра, адже в цих склянках – не алкоголь, а справжній витвір мистецтва.
Анзор Білалов з Сарати стверджує, що сам виноград не вирощує, проте вже понад десять років скуповує різні сорти винограду в окрузі і виробляє невеликі партії вина, близько двох тонн на рік. Він відкрив дегустаційний зал у Сараті, де можна спробувати до 30 сортів вина, про кожен з яких у винороба – окреме пояснення.
Про свої медові продукти можуть говорити без кінця Семен Баурда та його дружина Наталія, які відкрили у Болграді «Медовий центр». Їхня особливість – різноманітний асортимент: численні бджолярі, і вони виділяються серед інших.
– У нас кочова пасіка з 70 вуликів, ми подорожуємо Одеською областю, – розповідає Семен Баурда. – Наприклад, жителі села Котловина з Ренійської громади традиційно вирощують насіння. Дізнавшись, що хтось посіяв коріандр, ми відвезли туди десяток вуликів. У Василівці Болградського району цього року цвіло лавандове поле. Для когось це фотозона, а ми поставили бджіл поряд і маємо партію лавандового меду.
Поки я намагаюся потрапити на пасіку Семена Баурди, зупиняюся біля кліток з мускусними качками. Вирощувати таких можуть лише справжні артисти – їхнє забарвлення просто вражає. Я не прогадала – власником птахів виявився викладач Ізмаїльської музичної школи Віктор Талько.
– Я працюю з чистими кольорами, у мене їх шість – білий, блакитний, лаванда, сріблястий, чорний та коричневий, – каже Віктор Талько. – Я займаюся розведенням качок вже 12 років. Спочатку це було хобі, а тепер моє маточне стадо досягло ста качок, які розмножуються, і тепер їх потрібно продавати. Є багато покупців: деякі беруть їх для краси, інші – заради м’яса.
А Віктор Юлинецький розводить птахів тільки заради краси – у нього кілька видів папуг, голубів, а також павичі і фазани.
– Я побачив цю красу, купив їх для дітей і для своєї душі, – говорить пан Віктор. – Весь час, коли люди заходять в двір, вони дивуються: «Яка краса, я також хочу!». Так і почалося – я розводжу їх для людей. Якщо здоров’я дозволяє, везу птахів на ярмарки.
«Ти божевільний, я з тобою розлучуся!»: хто відкриває бізнес під час війни
Перлиною цього ярмарку стали коні. Адже це свято проходило на Кінному дворі.
– Ця локація була створена у 2022 році, і в цьому її цінність, – говорить підприємець Павло Гафінець, який півтора роки тому зареєстрував громадську організацію «Відродження Бессарабії». – Уявіть, 2022 рік, перший рік війни, середина літа. В Арцизі були прильоти, а я, всупереч всьому, купую коней на Одеському іподромі. Не кожна тварина відповідає вимогам, деяких пропонують на продаж. Їхня доля була така – або на м’ясо, або так.
– У якийсь момент дружина мені заявила: «Ти божевільний, я з тобою розлучуся! Люди їдуть, а ти купуєш коней і створюєш кінний двір». Я навіть не усвідомлював, що роблю. Десь підсвідомість випередила мої думки і спрогнозувала майбутнє. І справа почала розвиватися. З 2022 року, пустир в Арцизі. Але через деякий час сюди почали приходити люди з Болграда та інших міст Бессарабії. Тут ми зустрічали німців, проводили екскурсії для французів і гостей з Болгарії. Кінний двір всім подобається – це як ковток свіжого повітря.
– Здавалося б, що є на цій локації? Збиті дошки та палиці, кілька коней. Ніщо особливе. Але настав час, коли ми зустріли тисячі дітей, побачили море усмішок та емоцій. Ми проводили фотоконкурси, виставки хризантем – дуже багато всього.
Бізнес, що рятує людей під час війни
Підприємці відновили стару криницю, щоб напувати тварин. І тільки після цього дізналися, що тут був заїзний кінний двір за часів німців, яких виселили у 1940 році. Отже, коні повернулися, це – місце сили.
– Вивчаючи історію переселенців Бессарабії, зокрема німців, я зрозумів: життя може закінчитися у будь-який момент. Часу немає. Тож, потрібно жити сьогодні. Але чим ми займаємося? Витрачаємо енергію і час на якісь незрозумілі речі. Ми створені за образом і подобою Бога, Творця, і повинні щось створювати, а не занурюватися у інше. У страшний час війни наші діти мають отримати частку дитинства та щастя. Ми проводимо екскурсії для дітей з обмеженими можливостями, приїжджають групи з різних пансіонатів, діти-сироти та вдови загиблих. Я пам’ятаю one жінка на Кінному дворі почала плакати і обіймати мене – я був здивований: що трапилося? Вона сказала: «На таких людях тримається наша країна». Сказала, що втратила сина. Після таких зустрічей, незважаючи ні на що, йдеш вперед.
Основна ідея підприємця полягає в тому, що бізнес потребує нового підходу, формату, унікальності.
– Мої колеги це зрозуміли, і все закрутилося, – продовжує Павло. – Літній ярмарок – вже четвертий великий захід цього року. Найголовніше, традиції відроджуються. Діти повинні бачити нашу культуру, звичаї, обряди, щоб це не загубилось у часі.
Тепер на півдні Бессарабії купують елітних коней
Але Кінний двір – це не тільки зона для відпочинку. Тут збудували нову стайню та почали займатися племінною роботою.
– На сьогодні ми вже маємо елітних коней, – говорить Павло Гафінець. – Випробовується на іподромі Форсаж – торік він був визнаний найшвидшим конем в Україні. Ми оформили його документи як виробника, закупили ще елітних маток. Тепер на півдні Бессарабії купують елітних коней, які беруть участь у міжнародних змаганнях, цього року є чемпіони. Ми будуємо бізнес, розв’язуємо соціальні проблеми. Люди кажуть: «Завдяки тобі ми не поїхали». Я здивувався – не агітував їх. А вони кажуть: «Дивимося на тебе, ти дієш, як ніби нічого не трапляється. Наче щось знаєш». А я лише усвідомлюю, що є один порятунок для себе та інших – робити, йти вперед, не зупинятися, всупереч всьому. Переваги цих ярмарків – це нові знайомства, обмін досвідом, нові ідеї, колективне мислення – і ось вже виникає наступний етап.
Відгуки відвідувачів: всі задоволені, що прийшли
На ярмарок до Арцизу завітали й шанувальники металевих коней. Тут можна було побачити сучасні моделі байків поряд з технікою минулого століття, яку чоловіки з величезною любов’ю відновили. Гостям ярмарку було на що подивитися.
– Четвертий рік війна триває, і у нас дуже обмежені можливості подорожувати навіть Україною, тому я дуже рада, що сьогодні ми приїхали до Арцизу, – каже вчителька з Рені Оксана Кулєшова. – Все організовано професійно, нас тепло зустріли.
– Ми зараз живемо в стресі, і такі ярмарки позитивно впливають на наше ментальне здоров’я, – додає інша відвідувачка Неля Маліннікова. – Ми розглянули роботи майстрів, побачили виступи місцевих артистів, самі каталися на конях, спілкувалися із позитивними людьми. Якщо нас знову запросять в Арциз на захід, ми обов’язково прийдемо.
