Гіпотеза про існування величезної об’єднаної дельти, що об’єднувала Дунаю, Дністр, Південний Буг і Дніпро до прориву Босфору, належить до найцікавіших розділів палеогеографії Чорного моря. Вона тісно переплетена з ідеєю «Чорноморського потопу» й стосунками до припущень про «Кримську Атлантиду» та Озівське озеро. Це випливає зі наукових матеріалів Інституту археології Національної академії наук України.
За моделлю Раяна–Пітмана, так званого «Чорноморського потопу» (приблизно 5600–7000 р. до н.е.), до прориву Босфору басейн Чорного моря був прісноводним озером. Сучасна північно-західна частина шельфу тоді була суходолом, де річки Дунай, Дністер, Південний Буг і Дніпро формували єдину масивну дельту, перетворюючи територію на родючі низовини, заселені людьми, допоки не сталося затоплення.
Під час останнього льодовикового максимуму рівень води в ізольованому прісноводному басейні Чорного моря був на 100–120 метрів нижчий, ніж нині, і простягалася обширна рівнина, розсічена річковими долинами.
Те, що сьогодні лежить під водою — шельф, колись було тверде суходілля: від Одеси через сучасний острів Зміїний і далі на південь тягнулася простора наддельта, утворена великими притоками.
Через низький рівень базової ерозії річки не впадали в море там, де це відбувається зараз; потоки Дунаю, Дністра, Південного Бугу й Дніпра прокладали свої русла на сотні кілометрів південніше.
Геологічні дослідження дна Чорного моря дають підстави вважати, що існували затоплені каньйони та старі річища:
- Дніпро й Південний Буг утворювали єдину гідрологічну систему ще на північному шельфі;
- Частина вод Дніпра живила «Озівське озеро»;
- Дністер впадав у водну систему значно східніше свого нинішнього гирла;
- Дунай мав довшу трасу, а його прадельта простягалася глибоко на сучасному шельфі.
Через невелику глибину й пологість рельєфу алювіальні відклади (пісок, мул) цих великих річок накопичувалися, формуючи єдину заболочену низовину — протодельту, яка за площею могла конкурувати з сучасною дельтою Амазонки.
- З археологічного та поведінкового погляду ця землі слугувала своєрідним «Едемом» для ранніх мисливців‑збирачів:
- Великі об’єми прісної води, багаті на рибні ресурси, і родючі заплавні ґрунти приваблювали поселення людей.
Ця територія була також зручним коридором для пересування племен між Європою та Кавказом.
Коли солоні води Середземного моря прорвали Босфор — близько 5600 р. до н.е. — наповнення басейну відбулося катастрофічно швидко. Для мешканців цієї наддельти подія стала справжнім «кінцем світу» і, ймовірно, стала основою міфів про Великий Потоп.
Прихильники ідеї Кримської Атлантиди припускають, що на теперішньому затопленому шельфі навколо Криму — який тоді був частиною суходолу, а не півостровом — могла існувати добре розвинена неолітична культура.
У результаті різкого підвищення рівня води за лічені місяці під водою опинилися великі території, і люди були змушені відступати до кримських гір або рухатися вглиб Європи, що, ймовірно, сприяло поширенню практик землеробства.
Створено за матеріалами: bessarabiainform.com
