17 листопада мешканка Болграда Валентина Волк-Мельник відзначила 100-річний ювілей. Привітати ювілярку прийшли представники Болградської міської ради, відділу культури, туризму, молоді та спорту, Центру надання соціальних послуг і організації ветеранів. Про це повідомили у Болградській міській раді.
Валентина Іванівна народилася 17 листопада 1926 року на Далекому Сході. Її батьки належали до перших переселенців з України.
Родина вирушила на необжиті території, щоб прокладати шляхи та засновувати нові поселення. Валентина зростала у багатодітній сім’ї.
Мати дівчинки померла, коли вона була ще маленькою. Згодом батько одружився вдруге. Загалом Валентина мала одинадцятеро братів і сестер.
Майбутнього чоловіка Валентина Іванівна зустріла на Далекому Сході. Він був військовослужбовцем.
Після одруження у подружжя народилася донька. У 1949 році сім’я разом із нею переїхала до Болграда, де згодом народилася ще одна донька.
За словами ювілярки, її чоловік був відкритою та щирою людиною. Попри пережите під час війни, він зберіг людяність, почуття гумору та готовність допомагати іншим.
Пам’ять про чоловіка Валентина Іванівна береже й досі.
У Болграді вона працювала на місцевій швейній фабриці. Обіймала посаду завідувачки сектору фурнітури.
Також жінка працювала майстром швейного цеху, який виготовляв верхній одяг.
У вільний час Валентина Іванівна вишивала, готувала випічку та співала. Раніше ці заняття поєднувала з вихованням дітей і домашніми справами.
І нині вона ділиться кулінарними рецептами та іноді співає. Картина й подушки на фотографіях її власноручні роботи.
Свого часу ювілярка сама створила ці речі, а потім прикрасила ними власну оселю.

Попри поважний вік, Валентина Іванівна зберігає ясність розуму та добру пам’ять. Стан здоров’я вже не такий, як раніше, однак жінка продовжує цікавитися життям.
Вона слухає новини, спілкується із сусідками та підтримує зв’язок із близькими.
Сусідки регулярно допомагають ювілярці у повсякденних справах. Вони давно стали для неї близькими людьми.
Одна із сусідок приносить домашні страви та смаколики. Інша допомагає по господарству.
Ще одна стежить за витратами Валентини Іванівни та допомагає оплачувати комунальні послуги.
Сусідки кажуть, що така підтримка не обтяжує їх. Вони цінують дружбу з ювіляркою та радіють можливості бути поруч.

Ювілярці також допомагає соціальна працівниця комунального підприємства «Центр надання соціальних послуг» Болградської міської ради Тетяна Чентулова.
Вона характеризує Валентину Іванівну як добру, чуйну та порядну людину.
Родинне дерево ювілярки налічує понад 25 онуків, правнуків і праправнуків.
Донька Валентини Іванівни не може приїхати через значну відстань. Водночас вона постійно спілкується з мамою телефоном.
Під час зустрічі ювілярка побажала якнайшвидшого завершення війни. Вона також побажала повернення додому всім, хто залишив свої домівки через бойові дії.
Найголовнішим побажанням Валентини Іванівни став мир.
За сто років життя вона пережила випробування, втрати, працю та важливі родинні події. Її історія охоплює цілу епоху та зберігає пам’ять про людей і події минулого.

Створено за матеріалами: bessarabia.ua

