Кілія у жалобі: місто попрощалося з військовослужбовцем Юрієм Чернишовим, який загинув 30 жовтня біля Куроїдівки Донецької області.
Юрій став до зброї в перші дні повномасштабного вторгнення. Він нічого не будував на майбутнє, бо головним завданням вважав вигнати ворога з кожного клаптика нашої землі. Про життя і подвиги захисника розповіла його сестра Анастасія.
У п’ятницю кілійці зустріли Героя «на щиті». На в’їзді до міста зібралися рідні, друзі та небайдужі мешканці.
В день поховання містяни утворили живий коридор уздовж головної вулиці. Процесія проїжджала повз сотні людей, які схилили голови.
Юрій Чернишов народився 5 серпня 1989 року. Він командував 1-м відділенням радіоелектронного подавлення у роті радіоелектронної боротьби військової частини 3029. Отримав поранення несумісні з життям внаслідок ворожого авіаудару по позиції роти РЕБ.
За словами сестри, родина ще не оговталася після втрати батька. Три місяці тому Юрій був на його похованні.
“Тепер ми ховаємо нашого Юрочку”, — каже Анастасія і не стримує сліз.
Воювати Юрій пішов одразу після початку повномасштабного вторгнення. Спочатку він служив у добровольчому батальйоні на Київщині. У вересні 2022 року його зачислили до Національної гвардії. Він служив у роті спеціального призначення “КАРА-ДАГ”.
Брат пройшов найгарячіші ділянки фронту Запорізької та Донецької областей. Приймав на себе численні удари.
“Він казав, що фартовий. У 2023 році було поранення, у 2024‑му — важкі осколкові поранення голови і шиї”, — розповідає сестра. Операції, контузії, довгі відновлення. Були шанси списатися за станом здоров’я, але він відмовлявся.
“Сказав: ‘Там мої побратими, я так не можу’.”
У 2023 році Юрію присвоїли звання молодшого сержанта. Він гідно ніс службу, навіть коли ситуація була вкрай важкою.
“Ніколи не жалівся. Місяцями сиділи у бліндажах без води та їжі, але він завжди був на позитиві”, — додає сестра. Він заспокоював побратимів і повторював: “Прорвемося”.
Юрій був оператором дронів і постійно курирував їх роботу. Він не будував планів на мирне життя. Повністю віддавався справі.
Поза армією він залишався добрим і чуйним. Завжди усміхнений, жоден знайомий не пам’ятає його в поганому настрої.
Юрій не встиг створити власної сім’ї. У скорботі залишилися мати та сестра.
Честь і слава! Низький уклін Герою за захист. Щирі співчуття родині.
Створено за матеріалами: bessarabiainform.com
