Кілійська громада вже другий день поспіль перебуває в жалобі. Якщо вчора містяни прощалися із загиблим два роки тому на Донеччині кулеметником Русланом Дубовенком, то сьогодні Кілія схилила голови перед пам’яттю інспектора прикордонної служби вищої категорії Дмитра Рибалки, позивний «Алекс».
Штаб-сержант Рибалка Дмитро Миколайович, начальник третього відділення інспекторів прикордонної служби 2 прикордонної застави 2 відділу прикордонної служби прикордонної комендатури швидкого реагування 17 прикордонного загону, загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Садки Сумської області 19 червня 2025 року.
Дмитро розпочав свій шлях на захисті України значно раніше за повномасштабне вторгнення — ще у 2014 році. Він не змирився з окупацією Донеччини та Луганщини і вступив до лав Збройних Сил. Спочатку вважав, що противника вдасться швидко відтіснити, але згодом усвідомив, що боротьба буде важкою і тривалою.
Позивний «Алекс» отримав під час бойових дій. На фронті він командував бойовою машиною реактивної системи залпового вогню «Град», спочатку виконував завдання на Харківщині, а згодом — на Донеччині, де опинявся в оточеннях і переживав тяжкі втрати товаришів по службі.
Після демобілізації Дмитро працював водієм, але цивільне життя не зупинило його: у 2016 році він повернувся до служби й приєднався до прикордонників, несучи службу, зокрема, на острові Зміїний.
Коли у 2022 році розгорнулася повномасштабна війна, Рибалка активно долучився до оборони рідної землі. Він працював корегувальником на Запорізькому напрямку і брав участь у захисті неба — зокрема під час атак російських дронів, охороняючи небо Одеси та територію Одеської області. За віддану службу він отримав кілька відзнак.
Найбільшою мрією прикордонника залишалася перемога над ворогом і повернення на незламний острів Зміїний, де він довгий час служив. Для побратимів Дмитро назавжди залишиться усміхненим і життєрадісним: він постійно повторював, що вірить — усе буде добре.
Сьогодні Кілія прощалася з Дмитром Рибалкою. Вздовж маршруту траурної колони побратими, містяни, навчальні заклади, громадські організації та міська рада схиляли голови й опускали коліна в знак пошани до загиблого.
Чин відспівування відбувся у Свято‑Дмитрівському храмі, поховали Дмитра на кладовищі мікрорайону Сільгосптехніка.
У скорботі залишилися дружина, троє дітей та внуки — їхній біль поділяє вся громада.
Дмитро завжди називав Героями тих, хто не повернувся з боїв і віддав життя за свободу країни. На жаль, тепер прикордонник, разом із полеглими побратимами, назавжди у Небесному війську Героїв, які віддали найцінніше за мирне небо над Україною.
Створено за матеріалами: bessarabiainform.com
