В Одесі відкрився притулок, де знайшли прихисток близько 250 котів. Його організували на території монастиря, і після початку повномасштабного вторгнення сюди почали масово приносити тварин, яких люди не змогли забрати з собою за кордон. Тепер за кожним з пухнастиків дбають черниці — годують, лікують і забезпечують безпеку.
У приміщенні притулку для котів, наповненому муркотінням та ароматами корму, черниця Марія обережно тримає на руках триколірну кішку. Поруч на підлозі розважаються ще кілька десятків котів різних порід, кольору та віку — усіх їх було врятовано. Жінка пояснює, що ця кішка, як і всі інші, має свою історію порятунку.
“Цю кішечку разом із п’ятьма кошенятами викинули навпроти храму. На щастя, ми їх знайшли, поки вони не встигли виснажитися чи забитися. Ми їх спіймали і привезли сюди. У всіх був дуже слабкий імунітет. Я дала їй ім’я Юта”, — додає черниця.
На власній лежанці відпочиває чорна кішка, яку Марія лагідно називає “британочкою”. Вона ще не придумала їй імені, але вже звикла до цього звертання.
“Прийшов чоловік і просто викинув її. Добре, що вона не забилася під кущі, адже в такому випадку вона могла б серйозно захворіти. Один з парафіян помітив, прийшов, і ми її швидко привезли сюди. Але ця кішка травмована, бо звикла жити самостійно”, — розповідає жінка.
Кішку на ім’я Нюша, розповідає Марія, залишили під воротами монастиря. Вона має “свавільний” характер, на відміну від “британочки”, і прагне незалежності від людей.
На думку ігуменії Серафими, у притулку ніколи немає тиші. Щодня тут дбають про десятки котів — прибирають, лікують та стежать за їхнім харчуванням. Серафима повідомляє, що притулок існує багато років, але особливо активізувався після початку військових дій.
“Нам почали масово приносити котиків ті, хто виїжджав за кордон. Рекорд — 16 котів за один день. Але ці тваринки, покинуті власниками, потрапили в добрі руки. Ми намагаємося дати кожному свою любов і підтримку. Зараз у нас близько 250 котів, усі з них — ті, кого залишили”, — каже жінка.
Коли в притулку з’являються нові котики, за словами ігуменії, в першу чергу їх оглядають та лікують, стерилізують. Кожен з врятованих проходить карантин, щоб не заважати іншим. Декого вдається знайти нові домівки:
“Ми завжди підтримуємо зв’язок з новими власниками. Вони діляться з нами фотографіями та відео. Нам дуже приємно бачити, як наш котик щасливо живе в новій сім’ї. Це найбільше щастя для нас”, — додає Серафима.
Черниці та доглядальниці за котами наголошують, що їхньою найзаповітнішою мрією є знайти для котів з притулку люблячих власників, які заберуть їх додому.
