Передзвоніть увечері
Удень наша героїня говорити не могла, попросила передзвонити ввечері – у неї дуже щільний графік. По-перше, Людмила працює на пів ставки у сільській бібліотеці, і не лише приймає читачів, а постійно проводить тематичні зустрічі, читання, диспути, виставки, майстер-класи. Здається, жоден день у календарі не залишається поза її увагою – підбирається література, готуються лекції та виставки. Завдання бібліотекарки та її колег – заохотити до читання якнайбільше дітей та дорослих мешканців села, розширити їхній кругозір.
По-друге, Людмила – керівниця жіночого вокального ансамблю «Чали кушу», який працює у Котловинському Будинку культури та носить звання «народний». У його складі – люди різних професій. Місія колективу – представляти гагаузьку культуру в Україні і за кордоном. Колектив із Котловини періодично виїжджає на регіональні, обласні та міжнародні фестивалі.
По-третє, у вільний від роботи час Людмила займається зі своїми учнями та ученицями. Вона вважає своєю місією розкривати юні таланти, причому не лише у Котловині. Людмила має учнів у Києві, Одесі і навіть за кордоном, з якими вона займається дистанційно.
Добре, що прийшов!
Молодий педагог Роман Казани розповідає, що змалку любив співати, але робив це лише вдома, бо дуже соромився.
Людмила знала про природний дар хлопця і наполягла на тому, щоб він прийшов до неї на урок – спробувати себе.
«Добре, що прийшов!» – тепер каже Роман, бо його життя наповнилося цікавими подіями. Лише цього року він взяв участь у чотирьох міжнародних фестивалях, і небезуспішно: журі фестивалів European talents та International Odesa festival присудило вокалісту із села Котловина перше місце.
Людмила дуже радіє успіхам своїх вихованців і завжди поспішає поділитися добрими новинами з усім світом через соціальні мережі: «Моя найменша зірочка вокалістка Анечка Чолак взяла участь у двох міжнародних вокальних онлайн-конкурсах, де посіла друге та перше місця. Вітаю тебе, моя розумничко! Ти наша гордість, прикраса будь-якого свята!»
Наступне повідомлення: «Ось ми і дочекалися ще одних результатів міжнародного онлайн-фестивалю-конкурсу, де моя вокалістка Вероніка Бондар посіла перше місце. Цього року Вероніка взяла участь у чотирьох міжнародних конкурсах, в одному з них посіла друге місце, у трьох конкурсах – перше місце. Від щирого серця вітаю тебе, моя розумничко! Не зупиняйся на досягнутому!»
Важливо, щоб звучали мотивуючі слова
Ще одне захоплення Людмили – створювати відеокліпи. Вдягнувшись у гарний костюм, вона проводить зйомки серед краси бессарабської природи. Це нескінченні степи, кручі на берегах найбільшого прісноводного озера України – Ялпуг, близько якого розташована Котловина.
У свої відеоролики Людмила монтує філософські слогани та мотивуючі слова: «Щастя – це не мета, це шлях», «Ніколи не дозволяй страху приймати за тебе рішення», «Мета життя – навчити своє серце битися в унісон із Всесвітом».
Вона переконана, що в наш час важливо, щоб такі слова звучали постійно.
Пісні народжуються вечорами
Нарешті, пізно ввечері вдалось поговорити з нашою героїнею.
– Я знаю, Людмило, що ви пишете пісні для себе та багатьох інших виконавців гагаузькою мовою. Але коли, за такої завантаженості, ви встигаєте займатися творчістю?
– Зазвичай нова пісня народжується ввечері, коли я вже лягаю відпочивати. Приходять якісь слова, думки формуються у поетичні рядки, я ніби чую мелодію. Тут же записую, роблю начерки. Потім починаю з новою ідеєю працювати, доки не доведу її до завершення. Для мене важливо побачити результат.
– А чому до створення своїх творів зазвичай залучаєте партнерів, серед яких поети та композитори навіть з інших країн?
– Так працювати завжди цікавіше. Не дарма кажуть, що одна голова добре, а дві – краще. Зараз, наприклад, йде робота над піснею «Мир усьому світу» гагаузькою мовою, яку я нещодавно написала. Вона незвична за своєю структурою. Мені допомагали два аранжувальники. Коли пісню буде записано, почнеться зйомка відео. Робота велика, командна. Думаю, зможу презентувати пісню через два-три місяці.
– Знаю, що нещодавно ви обладнали прямо у себе вдома студію Studio L&K – з якою метою?
– Я її створила для дітей із сімей зі скромним достатком, у яких немає можливостей вчитися вокалу, особливо зараз, у період війни. Я готова працювати з такими дітьми на благодійній основі. Студія обладнана мікрофонами, колонками, мікшером – все як належить. Я даю основи вокалу. Проводимо практичні вправи щодо дихання, тренуємо дикцію, розширюємо вокальний діапазон. Кожному учневі допомагаю підібрати свій репертуар, відпрацьовуємо індивідуальний стиль виконання – щоб максимально яскраво розкрити особистість кожної дитини.
– Ви завжди наголошуєте, що вас підтримує чоловік. А в чому полягає ця підтримка?
– Я часто виїжджаю на культурні форуми. Багато чоловіків, особливо у селі, не вітають відсутність господині. А мій чоловік каже: «Якщо ти хочеш і тобі це подобається, то завжди будь ласка!» Я завжди ділюся з ним своїми враженнями, радощами та печалями – він завжди вислуховує та підтримує. У творчій діяльності без спонсорів не обійтися, і мій чоловік – завжди один із спонсорів. А взагалі, багато людей мені допомагають, навіть друзі з Німеччини.
– А що для вас участь у фестивалях? Це можливість самовираження, творче підживлення чи прагнення визнання?
– Для мене головне показати світові культуру прекрасного народу – гагаузів, їхні традиції. Саме тому я пишу пісні, байки, гуморески гагаузькою мовою.
– Людмило, а це правда, що спочатку ви були не селянкою, а городянкою?
– Так, правда! Я народилася і виросла у місті Вулканешти, що в Республіці Молдова. Коли вийшла заміж, сім років із чоловіком прожили в Одесі. Але мого чоловіка потягло на малу батьківщину, до рідного села – тож п’ятнадцять років тому ми переїхали до Котловини. Так у мене з’явився город, палісадник та пташник. Корови, щоправда, немає. Знаєте, я дуже щаслива, що потрапила в цей край! Мені в Котловині подобається: тут гостинні люди, котрі завжди йдуть назустріч і кожну нову пісню сприймають на «ура». Село Котловина – впорядковане, тут комфортно жити. І в місто мене анітрохи не тягне.
Читайте також: