Різдво Христове – святе, що зазнало заборон
У радянський період святкування Різдва переслідувалося як “прояв релігійного мракобісся”. Замість Вифлеємської зірки на ялинках розміщували п’ятикутні, а Ісуса замінював Дід Мороз.
Проте у селах люди продовжували колядувати, готувати кутю та святкувати у вертепах. Навіть під контролем влади, традиція святкування жила завдяки родинним обрядам та спільним святкуванням у громадах.
У 1972 році відбулися випадки, коли колядників і маланкарів на Різдво затримували і відправляли під арешт. 12 січня КДБ арештувало учасників коляди у Львові та Києві, серед яких були поет Василь Стус, публіцист В’ячеслав Чорновіл, поетеса Ірина Стасів-Калинець, філософ Євген Сверстюк та мисткиня Стефанія Шабатура.
У Криворівні гуцули проводили таємну “коляду”, так, щоб їх не бачили. Часом доводилося переписувати тексти колядок, замінюючи Ісуса на Леніна.
Вертеп та колядники на Різдво (фото: Getty Images)
Зелені свята та Івана Купала – язичницьке “зло”
Свято Трійці (Зелені свята) та особливо Івана Купала вважалися залишками “поганських обрядів”. Радянська ідеологія прагнула їх викорінення.
Однак молодь продовжувала плести вінки, стрибати через вогонь, збиратися в лісах. Ці ритуали втратили своє первісне релігійне значення, але зберегли культурну традицію та символіку української весни.
Поминальні дні – “релігійні залишки”
Відзначення проводів і поминальних неділь також забороняли. Карали за “масові зібрання на кладовищах”.
Проте українці продовжували відвідувати могили рідних, несучи паски, рушники та молитви. Навіть формально це могли називати “прибиранням” або “відвідинами”, але традиція зберігалася. З тих пір виникла звичка масового “прибирання” на цвинтарях у певні дні.
Спас, Маковій, Покрова – “занадто національні”
Освячення меду, яблук і маку, а також свято Покрови, що шанувалося козаками, сприймалися владою як прояв українського етнорелігійного опору.
На Покрову забороняли хресні ходи, але в багатьох регіонах день продовжували святкувати вдома, молячись та підтримуючи родинні традиції.
Освячення яблук на Спаса в церкві (фото: Getty Images)
Маланка – карнавальне святкування, що вижило
Маланка з переодяганнями, музикою та сатирою викликала тривогу влади, оскільки дозволяла критику, сміх і волю.
Незважаючи на репресії, в Західній Україні її святкували щороку, часто під виглядом “театральної вистави” чи “фольклорного гурту”.
Чому українці святкували попри заборони
Свята були не лише розвагами. Вони допомагали зберігати родинну пам’ять, мову та віру.
Для багатьох це була форма тихого протесту, спосіб зберегти гідність та єдність. Навіть підпільне святкування надавало відчуття нормального життя в умовах репресій.
