Повернення до мирного життя після війни та тяжких поранень — це не просто адаптація, а пошук внутрішньої сили, щоб рухатися вперед і не залишатися на самоті із болем та переживаннями. Для багатьох ветеранів таким шляхом стає адаптивний спорт. 10 жовтня на причалі Білгорода-Дністровського зійшлися ветерани з 11 областей України, щоб узяти участь у змаганнях з адаптивної риболовлі. Цей захід став для них не лише можливістю змагатися за найбільший улов і повернутися до улюбленого хобі, а й шансом відволіктися від болю, відпочити і побути серед однодумців з подібними історіями. Як пройшли змагання та яку роль відіграє спорт у відновленні наших захисників — дізнаємося далі.
«Адаптивний спорт — це єдиний механізм, який допоміг мені повернутися до життя», — говорить Борис Гунько з Жовтих Вод. Він розпочав займатися такими видами спорту після важкого поранення й ампутації. Раніше Борис мав справу зі спортом лише в ролі ведучого з мікрофоном на змаганнях. З минулої весни він грає у баскетбол та регбі на інвалідних візках, а також у волейбол сидячи.
У минулому році Борис навіть виступав за Україну на масштабних ветеранських змаганнях у Каліфорнії. Їхня команда змагалася з представниками ВПС і морської піхоти США, а також Королівської морської піхоти Великої Британії. Українці привезли 43 медалі, серед яких 27 золотих. Тепер Борис мріє продовжувати розвиватися у спорті та потрапити на «Ігри Нескорених».
Ветеран наголошує: справа не лише у нагородах чи поїздках за кордон, а головне — в тому, щоб відкрити для себе новий світ і спільноту, яка розуміє тебе.
«Це немов потрапити в Нарнію: раніше спорт здавався чимось далеким і чужим. Але, відкривши цю двері, розумієш, що відкрив цілий новий світ — спільноту ветеранів, підтримку, дружбу. Ти дивишся на кращих і прагнеш ставати таким самим. Це виходить з дому, з кімнати, змушує жити і займатися спортом», — ділиться Борис.
До повномасштабної війни Борис працював на заводі апаратником і вчився на майстра. Також він був аніматором і організовував дитячі свята. У армії служив у 17-й танковій бригаді, спочатку в інженерній групі, потім сапером. Воював на Бахмутському напрямку, де отримав перше поранення, а пізніше — на Курщині, де зазнав другого, що призвело до ампутації ноги. Минуло два роки з моменту поранення, але спогади досі впливають на нього. Саме адаптивний спорт став для нього порятунком.
«Почав більше займатися риболовлею, бо фантомні болі дуже сильні та нестерпні. Риболовля допомагає зосередитися на поплавці і забути про біль», — розповідає ветеран.
Борис зазначає, що багато ветеранів замкнуті в собі і залишаються наодинці зі своїми переживаннями. Часто в цивільному суспільстві їх не розуміють.
«Після війни відчуваєш велику прірву між двома світами. Тут, у мирному житті, інший всесвіт. Так, є люди, які підтримують, але їх значно менше, ніж тих, хто не розуміє. Вони думають: прильот був десь, і треба тікати за кордон. Таке ставлення дуже ускладнює життя», — ділиться Борис.
Ветеран вважає, що головне — знайти заняття, яке допоможе повернутися до активного життя. Спортивна спільнота дає не лише реабілітацію, а й можливість змінювати життя навколо. Борис хоче поширювати свій позитивний досвід у своїй громаді на Дніпропетровщині.
«Коли ветеран знаходить свою нішу і рухає свої ідеї, він починає змінювати систему, навіть закони, створювати спортивні гуртки і організовувати заходи. Спочатку йому треба стабілізуватися, а потім усе вдасться», — переконаний він.
Ще одним учасником став Валерій Панасовський із Сум, який у 2023-2024 роках захищав Україну в 82-й десантно-штурмовій бригаді на Запорізькому напрямку. Для нього це перші змагання з адаптивної риболовлі, хоча любов до цього хобі виникла ще в дитинстві.
«Дідусь уникав брати мене з собою на риболовлю, бо не хотів морочитися з п’ятирічним хлопчиком. Але я завжди його знаходив. Він таємно виїжджав о четвертій ранку на велосипеді, а я знав всі його рибні місця й наздоганяв увечері», — пригадує Валерій з усмішкою.
Для Валерія ця риболовля — не лише приємні спогади, а спосіб відпочити, відновити сили і побути серед своїх. Багато учасників уже знайомі між собою з інших ветеранських заходів. Сам він активно підтримує ветеранський спорт, зокрема брав участь у заходах «На хвилі 2.0» та мультиспортивних змаганнях «Гарт».
Тезка Валерія з Івано-Франківська, який служив у 10-й гірсько-штурмовій бригаді на Бахмутському напрямку, теж відкрив для себе адаптивний спорт після поранення. Спочатку взяв участь у змаганнях із пауерліфтингу в Одесі, згодом і в регбі. Він підкреслює, що спорт допомагає змінити обстановку і відволіктися від щоденних турбот.
«Приємно побувати в новому місці, зустрітися з побратимами, поспілкуватися, дізнатися щось нове. Особливо тішить, що для нас щось роблять», — сказав ветеран.
На причалі в Аккермані зібралися 70 учасників, серед яких був і місцевий актив. За словами організатора Володимира Кальніченка, усім ветеранам надали повне спорядження — від вудок і наживок до підгодівель. Все залишилось їм у подарунок від спонсорів.
Ветеранів розділили на команди по п’ятеро. Кожна група мала свою ділянку водойми, де вони рибалили з дев’ятої ранку майже до першої. Після цього судді зважували рибу та визначали переможців. Переважно виловлювали бичків і плітку, карасі траплялися рідше.
Змагання завершилися урочистим нагородженням. Медалі і подарунки вручали перший заступник голови Одеської обласної військової адміністрації Олександр Харлов, командувач Оперативно-тактичного угруповання «Одеса» Денис Носіков, радник голови ОДА Юрій Дегас, керівник ГО «Сильна позиція» Олександр Гордієнко, голова районної адміністрації Василь Самокиш, секретар міськради Олександр Скалозуб і голова федерації риболовного спорту в області Віталій Слободянюк.
У особистому заліку перше місце здобув Сергій Дужко з Житомирщини, який виловив 920 грамів риби. Другим став Микола Степанівський з Одещини з результатом 830 грамів, а третю сходинку посів Сергій Соколов із Луганщини, який упіймав 725 грамів.
У номінації Big Fish переміг Іван Ткачук, який упіймав найбільшого бичка вагою 120 грамів.
В командному заліку перемогу здобула збірна Луганської області й ветеранів Аккермана — команда «Байбак» із загальним уловом 2 кг 660 грамів. Друге місце отримала команда 11-ї бригади імені Грушевського з уловом 2 кг 60 грамів. Третє — «Поліський гарт» з Житомирщини, який виловив 1 кг 855 грамів риби.
Захід завершився польовою юшкою в рамках кулінарного фестивалю «Юшка Fest», яку приготували військові та місцеві мешканці. Також відбувся святковий концерт за участю творчих колективів Аккермана та артистів із Шабівської, Татарбунарської й Арцизької громад. На території причалу працював крафтовий ярмарок, де кожен міг ознайомитися з виробами місцевих майстрів і скуштувати сири та вино.
Під час заходу організували благодійний збір коштів на потреби Збройних Сил України, щоб підтримати захисників на передовій.
Це вже не перший турнір з адаптивної риболовлі на березі Дністровського лиману. У червні за кращий улов змагалися рибалки з Одещини та Київщини.
