Румунські військові кладовища в Ізмаїлі (1920–1940-ті роки)
У Ізмаїлі, що в Одеській області (поблизу Одеси), у період між серединою 1920-х і 1940-х роками на місці занедбаних російських поховань з’явилися румунські військові цвинтарі. Ці архівні дані оприлюднив ізмаїльський журналіст і краєзнавець Ігор Огнєв.
Перший некрополь на цьому місці виник ще 1877 року, під час останньої російсько-турецької війни 1877–1878 рр. Тоді територія Південної Бессарабії контролювалася царськими військами, тож новий військовий цвинтар служив місцем поховання підданих Російської Імперії, які загинули в боях із турецькими військами.
Наступний значний етап — Перша світова війна (1914–1918). У цей період у межах некрополя було поховано як російських воїнів, так і солдатів держав Антанти. Таким чином, на момент приєднання Південної Бессарабії до Королівства Румунія згаданий військовий цвинтар залишався переважно російським. Це підтверджується архівними матеріалами примарії Ізмаїла (колишньої міської управи), що зберігаються у фондах Ізмаїльського архіву і датуються кінцем 1926 — початком 1927 р.
Історія трансформації почалася з прохання командування III румунського армійського корпусу до місцевої влади про передачу старого російського військового цвинтаря під некрополь «румунських героїв» для Ізмаїльського гарнізону. Примарія вже прийняла рішення про виділення земельної ділянки під нове поховання. Процедура передачі тривала понад півроку: у цей період розробили ситуаційний план некрополя для поховань румунських військових і намітили місце спорудження пам’ятника зі склепом (майбутній обеліск «з орлом») та прилеглого некрополя, який планували розбити південніше пам’ятника. Над урвищем над Дунаєм також зарезервували ділянку для майбутніх поховань.
Цвинтар організувало товариство «Культ героїв», і він був урочисто відкритий 29 травня 1930 року. Його присвоїли ім’я короля Фердинанда I, і він отримав ідентифікацію як «цвинтар № 1». На площі 1250 кв. м розбили чотири сектори з індивідуальними могилами — тут поховали 120 ідентифікованих воїнів різних національностей: 19 румунів (з них 16 ідентифіковані та 3 невідомі), 98 росіян (57 ідентифікованих, 41 невідомий), 2 австріяки та 1 поляк. У центрі кладовища звели монумент-склеп, де було поховано 511 невідомих героїв.
Крім того, на території Фортеці існував другий цвинтар (позначений як № 2), що виник під час Другої світової війни на тому ж міському військовому кладовищі. Тут зберігалися могили 70 ідентифікованих румунських солдатів.
Документальні джерела та фотоматеріали дозволяють відтворити розвиток військових поховань у Ізмаїлі, що нині входить до складу Одеської області. Ці місця є частиною історичної пам’яті регіону, пов’язаної з подіями воєнного часу й періодами зміни влади.
Створено за матеріалами: bessarabiainform.com
